Така назва нового проєкту жіночого вокального ансамблю „Нешама”, презентація якого відбулась 2 липня 2024 року в рамках програми Черкаського благодійного фонду „Хесед Дорот” „Давай підключимось”. В основу проєкту лягла пісня Тараса Петриненко „Пісня про пісню”.

Коли я її вперше почула, в мене зародилась думка не просто заспівати цю пісню з дівчатами, а й створити щось нове, притаманне тільки нашому колективу. Треба сказати, що сама пісня написана Тарасом Петриненко, відомим українським композитором і співаком, для чоловічого голосу, і в оригіналі виконується соло. Пісня складна і в мелодійному плані, і в плані виконання. Переді мною встало завдання не тільки створити аранжування для жіночого голосу, а ще й адаптувати її для єврейського ансамблю. Я багато працювала, щоб адаптувати цю пісню до нашого виконання: змінила тональність і темп пісні, а також написала нові голоси і підголоски, щоб зазвучав хор. Але це ще не все. Пісня українського автора звучить в нашому виконанні не тільки українською, а ще й на івриті. Це дасть змогу багатьом євреям в різних кутках землі послухати і зрозуміти текст пісні. Адже Інтернет не має географічних меж, а цей відеоролик можна подивитись на сайті ЧОБЕФ „Хесед Дорот” за посиланням http://hesed-dorot.ck.ua і на Ютубі за посиланням https://youtu.be/Q7rjURGBLgc . А допоміг мені перекласти український текст на іврит мій онук, який зараз живе і навчається в Ізраїлі – Даніель Беліков.

Вчили ми цю пісню в режимі онлайн. Хто знає, що таке співи в онлайн, мене зрозуміє. Разом заспівати неможливо, тільки по одному. Тому були і домашні завдання, і індивідуальні заняття, і колективний збір, коли в приміщенні благодійного фонду збиралися дівчата, а я, перебуваючи за сотні кілометрів від колективу, слухала і зводила всі голоси, щоб вони звучали гармонійно, чисто і емоційно.

Я щиро вдячна всім учасницям вокального ансамблю „Нешама” – моїм подругам і однодумцям – за їх відданість нашій спільній справі і любов до мене. Разом – ми команда.

На якомусь етапі підготовки до аудіо запису в професійній студії, в мене виникла думка записати не просто вокальний номер, а створити відеоряд, як екскурс в минуле і сьогодення, а також, як мрію про щасливе і вільне майбутнє.

Мою ініціативу підхопила Діна Стукаленко, з якою співпрацюю вже багато років. Діна Олександрівна настільки талановита і креативна, що я довіряю їй мої шалені ідеї, і завжди отримую у відповідь підтримку і допомогу. Ця жінка неймовірна. Все, що вона створює – високопрофесійне і цікаве. Не виключенням став і цей проєкт, в якому монтаж і підбір світлин виконала Діна Олександрівна.

Хочу нагадати, що ансамбль „Нешама” було створено в нашій громаді майже на початку її існування, і вже 25 років є частиною єврейської громади Черкас – її співаюча душа. За всі ці роки ми стали однією сім’єю. Разом дорослішали, разом зустрічали єврейські свята, шаббати, дні народження тощо. Тому в відеоряд ввійшло багато фотографій із спогадами про далеке і близьке минуле, про людей, які і зараз серед нас, а деяких вже з нами немає.

Цей проект особливий і важливий особисто для мене. В ньому вбачаю підсумки своєї діяльності в громаді за 25 років.

Я щиро вдячна всім тим, хто приклав зусилля для того щоб мої мрії і зусилля колективу ансамблю „Нешама” стали реальністю. Особлива подяка нашим старим друзям із Федерації МетроВест (Нью Джерсі), які вже багато років надають нам фінансову підтримку.

„Зорепадом летять роки у минуле, у віки.

Шлях, що пройдено – не пройдеш, що минуло – не вернеш”.

Слухаємо, дивимось, насолоджуємося.

Галина МЕДВЕДЄВА, художній керівник жіночого вокального ансамблю „Нешама”.