Новости ЧОБЕФ "Хэсэд Дорот"

Пам’ять, що вчить людяності: у Черкасах вшанували Праведників народів світу

m29p11 — Mon, 18 May 2026 07:46:56 GMT

14 травня ми згадуємо людей, які у найстрашніші роки Другої світової війни не побоялися ризикувати власним життям заради порятунку інших. Українці, які переховували євреїв, допомагали їм вижити, ділилися останнім і рятували від неминучої смерті, назавжди залишилися прикладом справжньої людяності, мужності та сили духу.

За даними меморіального комплексу Yad Vashem, в Україні налічується 2707 Праведників народів світу – це четвертий показник у світі. За кожною цифрою стоїть історія вибору між страхом і совістю, між байдужістю та сміливістю.

Серед цих героїв — наша землячка, черкащанка Олександра Максимівна Шулежко. Під час нацистської окупації вона організувала в Черкасах дитячий притулок, у якому врятувала понад 90 дітей, серед яких 25 були євреями. Вона переховувала їх, видаючи за українських сиріт, і щодня ризикувала власним життям заради порятунку маленьких вихованців. Її подвиг став символом незламної людяності навіть у часи війни та жорстокості.

На будівлі за адресою вул. Хрещатик, 200, де колись знаходився притулок Олександри Шулежко, встановлено меморіальну дошку на честь Праведниці. Саме сюди у День вшанування Праведників народів світу прийшли підлітки молодіжного клубу AJT JeWay, щоб покласти квіти та віддати шану жінці, яка врятувала десятки дитячих життів.

Після церемонії учасниця молодіжного клубу AJT Марія Танська провела для підлітків тематичне заняття, присвячене Праведникам народів світу. Вона розповіла про життя і подвиг Олександри Шулежко, про те, як у роки окупації звичайна черкащанка змогла стати рятівницею для дітей, приречених на загибель.

Особливу увагу під час зустрічі приділили книзі «Пам’яті славетної землячки», авторами якої є Раїса Загоріна та Таміла Шапіро. Видання, присвячене життю та подвигу Олександри Шулежко, допомогло учасникам заходу ще глибше відчути історію рідного міста та зрозуміти, наскільки важливо берегти пам’ять про людей, які навіть у нелюдських умовах не втратили співчуття та віри в добро.

Під час живого спілкування підлітки говорили про те, що чинити добро легко тоді, коли навколо безпечно. Але справжня сила характеру проявляється саме тоді, коли поруч небезпека, страх і ризик для власного життя. Історії Праведників народів світу стали для молоді не лише уроком історії, а й нагадуванням про відповідальність кожної людини — залишатися людяною за будь-яких обставин.

Зустріч пройшла у теплій, щирій та дуже емоційній атмосфері. Підлітки активно ставили запитання, ділилися власними думками та разом розмірковували над тим, чому сьогодні так важливо зберігати пам’ять про подвиги Праведників, говорити про добро та мати сміливість чинити правильно навіть у найскладніші часи.

Фоторепортаж

Свято єдності та традицій: у Черкасах відзначили Лаг ба-Омер

m29p11 — Thu, 07 May 2026 05:47:32 GMT

5 травня 2026 року у Черкасах на подвір’ї синагоги відбулося яскраве та багатолюдне святкування Лаг ба-Омер, організоване ЧОБЄФ «Хесед Дорот», Черкаською синагогою та філією ЄА «Сохнут-Україна» у місті Черкаси.

Розпочалося свято з привітального слова головного рабина Черкас та Черкаської області Дова Аксельрода. Після цього учасники долучилися до святкового параду з плакатами та символікою Лаг ба-Омеру. Урочистою ходою пройшли не лише діти, а й їхні батьки, дідусі та бабусі, створюючи атмосферу єдності та родинного тепла. Завершився парад біля спеціально підготовленого місця для вогнища — одного з головних символів цього свята.

Особливим моментом стало спільне читання дітьми разом із рабином 12 псукім — висловів, що передають ключові цінності Тори, нагадують про важливість добра, взаємоповаги та духовного зростання.

Святкову програму продовжили ребецен Хана Аксельрод, а також Олександр та Олена Шпанель, які підготували для гостей насичену розважальну частину. На відвідувачів чекали інтерактивні локації, ігри та активності для дітей і дорослих, де кожен мав змогу проявити свої спортивні, творчі та інтелектуальні здібності. Атмосферу доповнило смачне кошерне частування, що зробило захід ще більш теплим і затишним.

Завершилося свято традиційною лотереєю з численними цінними призами. Учасники заходу отримали заряд позитивних емоцій та гарного настрою, який, за словами ребецен Хани, варто зберігати до наступного важливого свята — Шавуот.

Варто зазначити, що традиція святкування Лаг ба-Омер у громаді має глибоке коріння: у фотоархіві ЧОБЄФ «Хесед Дорот» зберігаються світлини святкування ще з 2005 року, які є яскравим свідченням тяглості традицій та активного життя єврейської громади Черкас.

Михайло Тайбішлак, редактор газети «Інейнем – Разом».

Фоторепортаж

Таланти без віку: як гра «Капелюх» створює справжнє свято

m29p11 — Wed, 06 May 2026 07:15:24 GMT

5 травня 2026 року у затишній залі клубних програм Черкаського обласного благодійного фонду «Хесед Дорот» знову вирували емоції, сміх і справжній інтелектуальний азарт. Адже тут відбулася чергова улюблена гра «Капелюх», активну участь в якій беруть підопічні фонду «золотого віку»!

Це була не просто гра – це була подія, на яку чекали з нетерпінням. Адже її незмінна натхненниця та ведуча Фаїна Панішко щоразу вміє здивувати: нові яскраві атрибути, цікаві відео, авторські віршовані загадки – і все це з душею та любов’ю до учасників.

Цього разу інтриги додало жеребкування – команди формувалися випадково, як і їхні назви. А ще приємним сюрпризом стало поповнення новими гравцями, які швидко влилися у дружню атмосферу та стали частиною великої команди однодумців. Участь у грі взяли понад 20 учасників, і цього дня байдужих точно не було – кожен був залучений, активний і натхненний.

Особливого настрою додала тематика слів – багато з них були пов’язані зі святом Лаг ба-Омер. Це ще більше об’єднало учасників у грі, наповнивши її змістом і теплом традицій.

Було гучно, весело й дуже емоційно! А під час музичних пауз ноги самі йшли в танок – і це була найкраща розрядка між раундами!

«Мы тут сплошные есть таланты, а старость – мелкий лишь изъян», – з усмішкою зазначила учасниця гри Есфірь Хацкіна.

Такі зустрічі – це більше, ніж дозвілля. Це живе спілкування, підтримка, радість і турбота про себе. Для людей «золотого віку» це ще й важливий спосіб подолання соціальної ізоляції та підтримки емоційного благополуччя.

Інтелектуальні ігри допомагають зберігати ясність мислення, тренують пам’ять і дарують гарний настрій. А головне – вони об’єднують людей і створюють моменти, які хочеться переживати знову і знову.

Дякуємо Джойнту – спонсору наших заходів, фінансова підтримка якого допомагає порадувати наших підопічних смачними ласощами.

Наша подяка всім учасникам за енергію, щирість і позитив! І вже зовсім скоро – нові зустрічі, нові слова і нові приводи для радості!

Діна Стукаленко, старший фахівець програми «Клуб».

Фоторепортаж

На крилах поезії: слово, що лікує і об’єднує

m29p11 — Sun, 26 Apr 2026 09:17:13 GMT

23 квітня 2026 року, у Міжнародний день книги і авторських прав, у Черкаському обласному благодійному єврейському фонді «Хесед Дорот» відбулася подія, яка стала справжнім святом творчості, натхнення і людського тепла – презентація нової збірки «На крилах поезії». Видання поповнило серію «Бібліотечка Хеседа» і стало ще одним свідченням того, наскільки потужною може бути сила слова.

До збірки увійшли вірші авторів, різних за фахом і життєвим шляхом: Юлія Клювак – провідний економіст, Зінаїда Пєстрова – старший інженер-будівельник, Фаїна Панішко, Валерій Маснюк та Ольга Чорна – педагоги. Їх об’єднує головне – щира любов до поетичного слова як способу осмислення життя, передачі почуттів і внутрішніх переживань. У віршах звучить любов до України, захоплення її красою і мелодійністю мови, відчувається біль війни, глибокі роздуми про сенс життя, роль мистецтва, а також тонкий гумор.

Презентація пройшла у форматі літературної вітальні, де зібралися поціновувачі книги різного віку. Урочисту атмосферу заходу підкреслили виставки видань «Бібліотечка Хеседа» та прикладної творчості учасниць жіночого клубу, створені за участі Анни Дувінської та Ірини Олексенко.

З вітальним словом до присутніх звернувся директор фонду Євгеній Степко. Він подякував авторам за їхню сміливість і відкритість, а також відзначив велику і кропітку працю ініціаторки, упорядниці та редакторки збірки Таміли Шапіро і головного редактора газети «Інейнем» Михайла Тайбішлака.

Теплими і щирими були виступи гостей заходу – Тетяни Швабської, Людмили Голдовської, Наталії Шаповал, Діни Стукаленко та Ірини Олексенко. Вони декламували улюблені поезії зі збірки, що презентувалася, ділилися враженнями та словами підтримки. Особливу атмосферу створило мультимедійне оформлення: завдяки Діні Стукаленко на екрані з’являлися сторінки збірки та фотографії авторів.

Окремою радістю стали наймолодші учасники свята. Під керівництвом Марини Танської та Галини Польської діти розгадували математичні загадки-добавлянки, складені Фаїною Панішко, виконували руханку, запропоновану Зінаїдою Пєстровою. Дорослі з радістю долучилися до активностей, і це створило особливе відчуття єдності поколінь, передачі любові до книги та слова – тієї самої традиції, що формує усвідомлення: ми всі разом – народ Книги.

Зі словами вдячності виступили і самі автори. Фаїна Панішко та Юлія Клювак прочитали нові вірші, поділилися теплими і подекуди веселими історіями зі свого творчого життя.

На завершення заходу директор фонду вручив авторам примірники збірки, а активні учасники зустрічі також отримали свої екземпляри. Від громади «Хавер» Галина Польська подарувала авторам записники для нових творчих ідей, а дітям – яскраві та цікаві книжки українською мовою.

Особливого значення ця подія набуває в контексті соціальної роботи фонду. Видання збірок із творами підопічних – це не лише культурна ініціатива, а й важливий інструмент соціальної реабілітації. Через творчість людина отримує можливість висловити те, що іноді складно передати словами у повсякденному житті, відчути свою значущість, бути почутою і прийнятою.

Такий напрямок роботи є надзвичайно важливим для співробітників ЧОБЄФ «Хесед Дорот». Він сприяє емоційному відновленню, підтримує психологічне здоров’я підопічних, розвиває їхню активність і впевненість у собі. Створюючи простір для самореалізації, фонд допомагає людям не лише долати труднощі, а й відкривати нові сенси, знаходити радість у творчості та спілкуванні.

Свято «На крилах поезії» стало ще одним підтвердженням того, що слово має силу – об’єднувати, надихати і зцілювати.

Таміла Шапіро.

Фоторепортаж

Марш, що говорить голосами пам’яті: черкаська громада на „Марші живих – 2026”

m29p11 — Wed, 22 Apr 2026 05:34:09 GMT

З 13 по 20 квітня 2026 року 15 представників єврейської громади Черкас стали частиною події, яка змінює серця і світогляд – міжнародної освітньої програми „Марш живих”. Це не просто поїздка. Це шлях пам’яті, болю, сили та відповідальності.

Особливо важливо, що участь черкаської делегації у цій події має глибоку традицію: вже понад 25 років представники єврейської громади щороку долучаються до „Маршу живих”, передаючи пам’ять від покоління до покоління та зміцнюючи живий зв’язок з історією свого народу.

Щороку тисячі людей з усього світу приїжджають до Польщі, щоб пройти дорогою, яка назавжди залишилася символом трагедії єврейського народу. У День Катастрофи та героїзму – Йом га-Шоа (27 Нісана) – вони йдуть від воріт табору Аушвіц I з цинічним написом „Arbeit macht frei” („Праця звільняє”) до Аушвіц II-Біркенау – місця, де під час Другої світової війни було знищено близько мільйона євреїв.

Це мовчазний марш. Але в цій тиші – крик історії.

Серед тисяч учасників цього року були й ті, хто пережив Голокост – близько 50 людей, живих свідків трагедії. Їхня присутність надавала кожному кроку особливої ваги: пам’ять тут не абстрактна – вона жива.

Кульмінацією стала меморіальна церемонія в Біркенау – між руїнами крематоріїв і газових камер. Там, де смерть колись панувала, сьогодні звучали молитви життя. Запалені факели символізували жертв, тих, хто вижив, і Праведників народів світу. У повітрі лунали слова „Ель мале рахамім” і „Кадіш” – поминальні молитви, що з’єднують покоління.

Але ця подорож була не лише про біль.

Протягом восьми днів учасники занурилися у глибоке духовне життя: зустрічали Шабат, читали ТаНаХ і Псалми, ділилися думками і відкриттями. Це був шлях не лише до історії – а й до себе.

Надзвичайну атмосферу тепла та підтримки створила команда організації Drzewo Oliwne („Оливкове дерево”) – Ханя та Густав Чеслари разом із Тетяною Крітенко. Їхня турбота зробила цей складний досвід глибоким і водночас людяним.

Відгук учасниці Марини Танської звучить як щира подяка і підсумок пережитого:

„Ця поїздка стала для нас справжнім духовним сходженням. Ми безмежно вдячні всім, хто зробив її можливою – організаторам, нашим супроводжуючим, тим, хто підтримував нас на кожному кроці.

Особлива подяка Галині Польській за можливість долучитися до „Маршу живих”, Тетяні Крітянко – за постійну підтримку, Ханні та Густаву Чесларам — за неймовірну гостинність і домашнє тепло.

Програма була продумана до деталей: від важких, але необхідних уроків історії в Аушвіц-Біркенау до світлих моментів – прогулянок, екскурсій, тихих вечорів із читанням ТаНаХу.

Для моєї доньки Маші це стало безцінним досвідом. Бачити, як у підлітка пробуджується усвідомлення і гордість за своє коріння – це найбільша нагорода. Дякуємо за можливість відчути зв’язок поколінь у такій теплій і натхненній атмосфері”.

Ці вісім днів змінили кожного, хто пройшов цей шлях.

Бо пам’ять — це не лише про минуле. Це про відповідальність сьогодні. І про вибір – не допустити повторення трагедії завтра.

Михайло Тайбішлак, редактор газети „Інейнем – Разом”.

Фоторепортаж

„Тут мій дім” – прем’єра пісні, що звучить серцем

m29p11 — Tue, 14 Apr 2026 05:17:02 GMT

До Дня незалежності Ізраїлю, який відзначатиметься 22 квітня 2026 року, жіночій вокальний ансамбль „Нешама” підготував особливу музичну подію – презентацію нової пісні „Ейн лі Ерец а Херет” („Тут мій дім”).

Ця композиція добре відома в Ізраїлі як одна з найсильніших і найемоційніших пісень про любов до Батьківщини. Її автори – поет Егуд Манор та композиторка Коріна Аллал – створили твір, що став символом внутрішньої стійкості та вірності своїй землі. Центральна думка пісні звучить у рядку: „В мене нема іншої землі, навіть коли моя земля горить”.

На початку війни в Україні пісню було перекладено українською мовою, і вона набула нового звучання та змісту, об’єднавши переживання двох народів – ізраїльського та українського – у спільному відчутті болю, надії та любові до своєї країни.

Як розповідає керівниця ансамблю „Нешама” Галина Медведєва, шлях цієї пісні до сцени був особливим і глибоко особистим: вперше вона почула її від свого онука, який нині живе в Ізраїлі. Захопившись ідеєю адаптувати твір для ансамблю, вона почала працювати над власною версією. Вирішальним моментом стало знайомство з українською хоровою інтерпретацією пісні, яка вразила силою звучання та емоційною напругою.

У процесі роботи було створено повноцінну хорову партитуру, прописано голоси й підголоски, поєднано український та івритський тексти, додано вокаліз. Проте головним викликом залишалося передати глибину почуттів – біль втрат і водночас надію на краще майбутнє.

Пошуки відповідного музичного супроводу привели до несподіваної знахідки: завдяки допомозі друзів та близьких з Ізраїлю було знайдено відеоверсію з ідеальним акомпанементом. Після складної технічної роботи в кількох програмах вдалося створити якісну фонограму.

Особливу подяку колектив висловлює Анні Тайбішлак, чия підтримка стала важливою частиною підготовки пісні.

Робота над записом також мала свою специфіку: кожна учасниця ансамблю записувала свою партію окремо, у домашніх умовах. Це дозволило долучитися до виконання і самій Галині Медведєвій. Зведення всіх голосів здійснила учасниця колективу Вероніка Жовта, створивши цілісне й гармонійне звучання.

Важливо відзначити, що діяльність ансамблю „Нешама” реалізується за підтримки Єврейської Федерації „Великий МетроВест Нью-Джерсі”, яка вже понад 25 років є надійним партнером і спонсором колективу.

„Тут мій дім” у виконанні ансамблю „Нешама” – це не просто пісня. Це щире музичне висловлювання про наше сьогодення, про втрати і випробування, але водночас – про віру, єдність і надію.

Прем’єра цієї композиції стане важливою подією для громади та ще одним доказом того, що музика здатна об’єднувати серця, навіть у найскладніші часи.

Галина Медведєва, керівниця ансамблю „Нешама”.

Як святкували Песах 5786 у Черкасах: традиції, єдність і нові сенси

m29p11 — Fri, 10 Apr 2026 08:33:42 GMT

Песах – одне з найважливіших свят єврейського календаря, що символізує свободу, віру та народження єврейського народу. У 2026 (5786) році єврейська громада Черкас традиційно долучилася до святкування разом із євреями усього світу, наповнивши ці дні змістом, турботою та живою спадкоємністю поколінь.

Осмислення традиції: підготовка до свята

Святкування розпочалося ще напередодні Песаху. У межах програми „Давай підключимось”, яку реалізує Черкаський обласний благодійний єврейський фонд „Хесед Дорот”, відбувся масштабний онлайн-захід навчально-методичного характеру.

До нього долучилися координатори з різних міст України – від Львова до Херсона. Понад 400 учасників обговорювали структуру Седера, його символіку та, що особливо важливо, – як провести його для маломобільних підопічних у домашніх умовах.

Ця зустріч стала не лише теоретичним зануренням у традицію, а й практичним кроком до того, щоб кожен міг відчути свято – незалежно від обставин.

Перший Седер: разом у громаді

Увечері 1 квітня громада зібралася у синагозі, щоб разом провести перший Седер. Атмосфера була наповнена відчуттям єдності, родинного тепла та глибокого духовного змісту.

Слова Аґади «І розкажи синові своєму…» оживали не лише в читанні, а й у живому спілкуванні, передаючи головну ідею Песаху – пам’ять, яка формує майбутнє.

Родинна зустріч: подорож крізь час

П’ятого квітня відбулася особлива сімейна зустріч, що стала справжньою подорожжю у часі. Діти разом із батьками проживали історію Виходу з Єгипту через символи, традиції та інтерактив.

Учасники читали Аґаду, куштували мацу та марор, а також брали участь у квестах і вікторинах. Такий формат поєднав традицію і сучасність, зробивши свято живим і близьким для кожного покоління.

Захід відбувся за підтримки ЧОБЄФ „Хесед Дорот”, філією „Сохнут-Україна” у місті Черкаси та громади прогресивного юдаїзму „Хавер”.

Онлайн-зустрічі: єдність без кордонів

6 і 7 квітня в межах програми „Давай підключимось” відбулися онлайн-зустрічі, присвячені святу Песах. Учасники разом досліджували зміст свята, ділилися власними історіями проведення Седера та брали участь у тематичних вікторинах.

Ці зустрічі стали простором щирого діалогу, де традиція поєдналася з особистим досвідом і живими емоціями.

«Про Песах серйозно і жартома»: творчий експеримент

Того ж дня, 6 квітня, у «Хесед Дорот» відбувся незвичайний святковий Седер для учасників програми «Клуб».

Захід поєднав класичну традицію з театральністю, гумором і інтерактивом. Учасники «Театрального клубу» представили мініатюри, поетичні постановки та загадки, присвячені історії Виходу. Лунали традиційні пісні «Ма ніштана» та «Даєйну», які всі виконували разом, створюючи атмосферу справжнього єднання.

Цей формат довів: традиція може бути живою, сучасною і водночас глибокою.

Турбота і підтримка: свято для кожного

7 квітня особлива зустріч відбулася для підопічних «Денного центру». Її організували активістки «Жіночого клубу» за підтримки Єврейська федерація «Великий МетроВест Нью-Джерсі».

Для самотніх і маломобільних людей це стало не просто святом, а справжнім ковтком радості й спілкування. Інтерактивна програма „Песах: Подорож крізь час”, ігри, вікторини та тепла атмосфера допомогли кожному відчути себе частиною великої родини.

Особливо зворушливою була увага до деталей: символічні атрибути свята – кеару і серветку для маци – виготовляли власноруч, вкладаючи у них тепло і турботу.

Песах у кожному домі

У Черкаській єврейській громаді, як і велить традиція, перші дні Песаха були відзначені проведенням двох святкових седерів. А далі настали так звані «напівсвяткові дні» – особливий період, коли святкова атмосфера не зникає, а набуває більш домашнього, теплого звучання.

Попри буденний ритм, ці дні залишаються невід’ємною частиною свята. Прийнято вдягати святковий одяг, збиратися за столом щонайменше двічі на день – увечері та вдень – і, звісно ж, їсти мацу. Адже, за вченням Віленського Гаона раббі Еліягу, споживання маци протягом усіх днів Песаха є прямим виконанням заповіді Тори: «Їжте мацу сім днів».

У Черкаській єврейській громаді вже багато років існує добра й зворушлива традиція: у «напівсвяткові дні» організовувати святкові трапези вдома для самотніх, малорухомих людей – тих, хто з різних причин не зміг долучитися до седерів у перші дні свята.

Песах 2026 року не став винятком. Завдяки спільним зусиллям активістів громади «Хавер» та співробітників ЧОБЄФ «Хесед Дорот» святкові трапези відбулися у чотирьох домівках членів громади. Це були не просто обіди – це були зустрічі, наповнені турботою, увагою і справжнім духом Песаха, який об’єднує людей і дарує відчуття свята кожному.

Святкування охопило не лише Черкаси, а й міста області — Корсунь та Умань, що ще раз підкреслює масштаб і згуртованість громади.

Песах 5786 у Черкасах став яскравим прикладом того, як традиція може жити у сучасному світі — через навчання, творчість, взаємну підтримку та щире бажання бути разом.

Це було не просто святкування, а глибоке переживання сенсів свободи, єдності та відповідальності одне за одного — тих цінностей, які залишаються незмінними в усі часи.

Святкування завершилося особливою подією — трапезою Машиаха у синагозі, яка стала духовним підсумком святкових днів і символом віри у майбутнє визволення та оновлення.

Михайло Тайбішлак, редактор газети „Інейнем – Разом”.

Фоторепортаж

Про Песах серйозно і жартома: як у Черкасах поєднали традицію і театр

m29p11 — Tue, 07 Apr 2026 07:59:50 GMT

6 квітня 2026 року, у святкові дні Песаху – одного з найважливіших свят єврейського народу, – у Черкаському обласному благодійному єврейському фонді «Хесед Дорот» відбулася особлива святкова зустріч для учасників програми «Клуб». Цього разу традиційний Седер постав у незвичному, творчому форматі, поєднавши глибокий зміст із театральністю, гумором і живою взаємодією.

Захід під назвою «Про Песах серйозно і жартома…» став справжнім експериментом, який повністю виправдав себе. Організатори відійшли від класичного сценарію, додавши інтерактивні елементи, розважальні вставки та театралізовані сцени, підготовлені учасниками «Театрального клубу».

Святкові столи були оформлені відповідно до традицій: центральне місце займала кеара – тарілка з шістьма символічними стравами, кожна з яких символізує різні етапи Виходу євреїв з Єгипту та уособлює важливі сторінки єврейської історії. Однак цього разу знайомство з ними відбувалося у незвичайний спосіб. Керівниця театральної групи Фаїна Панішко підготувала авторські загадки з дотепними й неочікуваними відповідями, які гості із захопленням розгадували.

Окрасою вечора стала поетична розповідь про події Виходу євреїв з Єгипту. Текст у віршованій формі, створений Фаїною Панішко, ожив завдяки виконанню учасниць театральної групи. Атмосферу доповнювала візуалізація: на екрані з’являлися образи ключових постатей – Мойсея, Аарона, єгипетського фараона та інших героїв, що дозволило глядачам глибше зануритися в історію.

Особливий настрій створила гумористична поема поета Наума Сагаловського, яку яскраво прочитала Таміла Шапіро, керівниця «Літературного клубу». А театральна мініатюра у виконанні Фаїни Панішко та Тетяни Сидоренко викликала щирий сміх, бурхливі оплески та теплу реакцію залу.

Не обійшлося і без музичної частини: традиційні пасхальні пісні «Ма ніштана» та «Даєйну» виконували всі разом, що додало заходу особливого відчуття єдності.

Завершенням святкового дійства стала традиційна трапеза. За святковим столом учасники не лише смакували страви, а й висловлювали щиру вдячність організаторам і спонсорам за підтримку, яка робить подібні зустрічі можливими.

Цей незвичайний Седер ще раз довів: збереження традицій може бути живим, сучасним і натхненним процесом, що об’єднує покоління та наповнює свято новими сенсами.

Діна Стукаленко, старший фахівець програми «Клуб».

Фоторепортаж

Тепло сердець для маленьких героїв

m29p11 — Tue, 17 Mar 2026 11:27:49 GMT

Відвідування хворих із метою підтримати їх, полегшити страждання та подарувати надію в юдаїзмі вважається не просто доброю справою, а справжньою заповіддю. У Вавилонський Талмуд, зокрема в трактаті «Шаббат», сказано, що це одне з тих діянь, «плодами яких людина насолоджується в цьому світі, а головну нагороду отримає у світі прийдешньому».

Особливого значення ця заповідь набуває тоді, коли мова йде про дітей, які проходять складне й тривале лікування. У Черкаському обласному центрі дитячої онкології та гематології маленькі пацієнти проводять місяці, а іноді й роки, борючись за своє здоров’я. Поруч із ними — їхні мами, чиє життя перетворюється на безперервний цикл лікарняних процедур, аналізів, хвилювань і надій. І саме їм, не менше ніж дітям, потрібні тепло, підтримка та щирі позитивні емоції.

17 березня 2026 року, виконуючи духовні настанови наших мудреців, волонтери Черкаського обласного благодійного єврейського фонду «Хесед Дорот» відвідали маленьких пацієнтів центру. Такі візити вже стали доброю традицією — історія цієї волонтерської ініціативи налічує понад десять років. І кожна така зустріч — це не просто допомога, а жива присутність, співпереживання і щире бажання підтримати.

Цього разу волонтери прийшли не з порожніми руками. Діти та їхні мами отримали іграшки та особливі «чудо-шапочки», зв’язані з гіпоалергенних ниток майстринями з «Клубка добра». Кожен мав змогу обрати подарунок до душі — і в цих простих речах було набагато більше, ніж матеріальна цінність. Це були турбота, увага і знак того, що вони не самі у своїй боротьбі.

Подібні зустрічі нагадують: милосердя не має меж, а маленькі добрі справи здатні приносити велике світло навіть у найскладніші моменти життя. Адже іноді одна щира посмішка, тепле слово чи невеличкий подарунок можуть стати тим промінчиком надії, який допомагає рухатися вперед — крок за кроком, день за днем.

Віола Скорікова, волонтерка ЧОБЄФ «Хесед Дорот».

Фоторепортаж

Коли музика і танець об’єднують серця: нове дихання танцювального клубу

m29p11 — Tue, 17 Mar 2026 07:19:00 GMT

Танцювальний клуб «Танго нашої молодості», який працює в межах клубних програм Черкаського обласного благодійного єврейського фонду «Хесед Дорот», має особливу історію – історію теплих зустрічей, музики, руху та щирої радості. Уже багато років він об’єднує людей поважного віку, для яких танець став справжнім джерелом енергії, натхнення і спілкування.

У єврейській традиції танець займає особливе місце. Це не просто рух під музику – це спосіб виразити вдячність життю, відчути єдність із громадою, передати радість від серця до серця. Недарма на святах – від весіль до Пуріму – люди стають у коло, беруться за руки й танцюють разом. Адже спільний танець символізує підтримку, рівність і зв’язок поколінь. Саме цю атмосферу живої традиції і душевного тепла відчуває кожен, хто приходить до клубу.

Щомісяця тут збираються прихильники різних танцювальних жанрів – лунають ритми танго, фокстроту, вальсу і, звичайно, єврейських танців. Протягом багатьох років клуб очолювала віддана волонтерка Раїса Шпанель, а музичний супровід створювали талановиті музиканти-волонтери – Альберт Пестров (скрипка) та Олександр Булкін (клавішні). Минали роки, змінювалися покоління учасників, але незмінним залишалося головне – любов до музики, руху і танцю, яка знову і знову приводила людей на танцпол.

І ось 16 березня 2026 року в клубі відбулася подія, яка викликала особливий інтерес і хвилювання серед шанувальників танцю. До наших підопічних ми запросили професійного хореографа – Сергія Захарчуна, щоб провести нове танцювальне заняття. І результат перевершив усі очікування – як учасників, так і організаторів!

З перших хвилин у залі запанувала атмосфера натхнення. Учасники уважно повторювали рухи, які показував керівник, старанно відпрацьовуючи кожен крок. Танцюристи-аматори з великим запалом рухалися під музику, доводячи, що любов до танцю не має віку. Українські та єврейські мелодії наповнили залу теплом, радістю і щирими посмішками.

Між активними танцями учасники виконували спокійнішу «руханку» сидячи на стільцях, а далі на них чекала вправа на координацію рухів під музику. Звісно, не все одразу виходило ідеально, але старання було у кожного. І саме це створювало особливу атмосферу підтримки, доброзичливості та спільної радості від процесу.

Окремо варто підкреслити, що танці для людей старшого віку – це не лише приємне дозвілля, а й важлива складова збереження здоров’я. Регулярний рух допомагає підтримувати серцево-судинну систему, покращує кровообіг і дихання, зміцнює м’язи та суглоби, знижує ризик падінь завдяки розвитку балансу й координації. Не менш важливий і вплив на когнітивні функції: вивчення нових рухів активізує пам’ять, увагу та мислення, а музика стимулює роботу мозку.

Крім фізичної користі, танець має потужний емоційний ефект. Він допомагає зменшити рівень стресу, подолати відчуття самотності, покращити настрій і повернути відчуття повноти життя. А в контексті єврейської традиції це ще й спосіб відчути себе частиною спільноти, де кожен важливий, де кожен рух – це крок назустріч один одному.

А головне – всі учасники отримали те, заради чого й приходять до клубу: задоволення, нову енергію, позитивні емоції та натхнення. Багато хто зізнавався, що після заняття відчуває себе молодшим душею і з нетерпінням чекає наступної зустрічі.

І про це вони не лише говорили, а й щиро написали у своїх відгуках.

Тетяна Ружичко.
Благодарю сразу, пока впечатление и восторг не остыли! Большое спасибо организаторам, спонсорам, Дине Александровне за приглашение в наш танцевальный клуб хореографа – высокого профессионала Сергея Захарчуна! Первое занятие прошло в обстановке всеобщего позитива и радости! Это то, чего нам не хватало – движения, танца!!! Спасибо!!!

Софія Дублякова.
Сьогодні відбувся танцювальний клуб, який подарував багато радості й теплих емоцій. Танцювали під керівництвом чудового, професійного хореографа Сергія Захарчуна. Вчили різні танцювальні рухи, сміялися й просто насолоджувалися теплою та дружньою атмосферою.
Дякуємо за цей теплий, натхненний час, за енергію, гарний настрій і радість танцю разом.

Євгенія Винокур.
Огромное спасибо организаторам, Дине Александровне за проведение танцевального клуба. Все было прекрасно. Получили огромное удовольствие в участии, и это было здорово.

Танцюємо далі – з радістю, музикою і теплом у серці, зберігаючи традиції, підтримуючи одне одного і наповнюючи життя рухом та світлом!

Діна Стукаленко, старший фахівець програми «Клуб».

Фоторепортаж

Відео