Новости ЧОБЕФ "Хэсэд Дорот"

Коли співає душа: «Нешама» представила «Єдід Нефеш» на святі Сімхат Тора

m29p11 — Mon, 05 Oct 2026 06:34:42 GMT

Є пісні, які торкаються серця вже з перших нот. Їх хочеться слухати, підхоплювати, переживати разом із виконавцями. Саме таку пісню-молитву — «Єдід Нефеш» — жіночий вокальний ансамбль «Нешама» представив громаді в день свята Сімхат Тора. Вона стала ще однією сторінкою музичного проєкту колективу «Молитва душі».

До виступу учасниці готувалися старанно й із хвилюванням. Адже перед ними — близькі люди: рідні, друзі, члени громади, які за роки спільних зустрічей, свят і пережитих випробувань стали великою родиною. Співати для своїх — особлива радість і водночас відповідальність: хочеться передати кожним словом, кожною нотою те, що відчуваєш у серці.

У «Нешами» вже склалася добра традиція — до єврейських свят готувати нові пісенні прем’єри. У вересні цього року колектив представив «Аль коль еле», яка увійшла до проєкту «Молитва душі». А на Сімхат Тора учасниці звернулися до твору, що має власну історію в житті ансамблю: «Єдід Нефеш» з’явилася в його репертуарі ще 2019 року. Тепер її виконав оновлений склад, подарувавши знайомій пісні нове звучання.

Назву «Єдід Нефеш» можна передати як «Друг душі» або «Улюблений душі». Це молитовний гімн, звернений до Вс-вишнього, сповнений прагнення духовної близькості, любові та надії. Він пов’язаний із шабатньою традицією і звучить, зокрема, під час зустрічі Шабату. Душевна мелодія та неквапливий темп обраного ансамблем виконання залишають простір для переживання кожного слова й запрошують слухачів долучитися до співу.

Для керівниці колективу Галини Медвевєвої найважливіше — щоб за музичною майстерністю стояло щире почуття.

«Найголовніше — не просто виконати пісню, а прожити її, дозволити їй прорости в серці. Адже лише тоді слухачі відгукнуться душею, коли співатиме сама душа», — наголошує вона.

У цих словах — і творчий принцип ансамблю, і глибокий зв’язок із його назвою. Адже «Нешама» в перекладі з івриту означає «душа». Коли голоси учасниць зливаються в молитві, ця назва набуває особливого змісту: через музику вони діляться своєю вірою, теплом і любов’ю до громади.

Особливим стало й саме свято. Учасниці ансамблю мали нагоду разом з усіма радіти, танцювати із сувоєм Тори та відчути близькість до святині, яка поєднує покоління єврейського народу.

«У нашій громаді ми завжди маємо можливість не тільки послухати молитви й поспівати пісні, а й потанцювати з сувоєм Тори, носити її, як дитину на руках, і радіти, що вона в нас є», — ділиться Галина Медвевєва.

Цього дня спів і спільна радість стали вираженням любові до Тори та вдячності за можливість бути разом. А «Єдід Нефеш» додала святу глибини — тієї, що народжується, коли музика допомагає відчути й висловити найпотаємніше.

Жіночий вокальний ансамбль «Нешама» бажає всім членам громади в новому році більше добрих новин, тихих ночей і мирного неба. І продовжує дарувати пісні, у яких звучить душа.

Щиро дякуємо Єврейській Федерації «Великий МетроВест Нью-Джерсі» за підтримку жіночого вокального ансамблю «Нешама», за можливість розвивати творчість, зберігати єврейські музичні традиції та дарувати громаді пісні, що єднають серця. Завдяки цій підтримці «Молитва душі» продовжує звучати, наповнюючи наші зустрічі духовним змістом, радістю та надією.

Михайло Тайбішлак, редактор газети «Інейнем – Разом».

Місце де на людину чекають: „Денному центру” – 25 років

m29p11 — Wed, 30 Sep 2026 05:33:17 GMT

У 2026 році виповнюється 25 років відтоді, як у Черкаському обласному благодійному єврейському фонді «Хесед Дорот» почала працювати програма «Денний центр». Заснована у 2001 році, вона стала однією з найстаріших і найважливіших програм фонду, спрямованих на підтримку людей поважного віку.

Заснування «Денного центру» стало можливим завдяки ініціативі та підтримці Полі й Девіда Сагіно та Сільвії Фрейд Арнольд – представників Єврейської Федерації «Великий МетроВест Нью-Джерсі». Упродовж багатьох років Федерація фінансувала діяльність програми в ЧОБЄФ «Хесед Дорот», допомагаючи створювати для людей поважного віку простір турботи, спілкування та змістовного дозвілля.

У різні роки програму очолювали люди, які вкладали в її розвиток свої знання, досвід і душевне тепло. Першою керівницею «Денного центру» була Ірина Житнікова, згодом програму очолила Ірина Олексенко, а сьогодні її роботою керує Ганна Дувінська. Кожна з них зробила вагомий внесок у збереження традицій центру, розвиток нових напрямів роботи та створення атмосфери, у якій кожен учасник відчуває увагу, повагу й підтримку.

За чверть століття змінювалися формати роботи, з’являлися нові заняття, проєкти та напрями допомоги, але незмінним залишалося головне – увага до людини, повага до її життєвого досвіду та прагнення зробити її будні активнішими й змістовнішими.

Ця стаття – не звіт про все, що було зроблено за 25 років, адже історія «Денного центру» надзвичайно багата на події, зустрічі та людські долі. Сьогодні ми хочемо розповісти про інше: чим живе програма тепер, як минають будні її учасників і чому для багатьох із них «Денний центр» став місцем, куди хочеться повертатися.

Місце, де на людину чекають

Учасники програми – переважно люди поважного віку з обмеженою рухливістю, коло спілкування яких через стан здоров’я та життєві обставини нерідко звужується. «Денний центр» надає їм професійні послуги, моральну підтримку, можливості для культурного дозвілля, творчості та спілкування, а також інші види допомоги, які неможливо повною мірою отримати вдома.

Особливе значення програма має для людей, які переживають кризу, стрес, самотність або потребують відновлення внутрішньої рівноваги.

Проте «Денний центр» – це значно більше, ніж розклад занять та спільні сніданки та обіди. Це простір, де зустрічаються люди, зав’язуються нові знайомства, відновлюються давні дружні зв’язки, звучать особисті історії та панує атмосфера турботи, довіри й поваги.

Рух, що дарує бадьорість

Ранок у центрі часто починається з гімнастики. Нескладні вправи допомагають учасникам розім’ятися, підтримувати рухливість суглобів, покращувати самопочуття та налаштовуватися на активний день.

Але ранкова гімнастика – це не лише фізична активність. Це ще й радість зустрічі, перші усмішки, добрі слова та можливість розпочати день серед людей, які розуміють і підтримують одне одного.

Простір щирої розмови

Особливе місце у програмі посідають зустрічі з психологинею Центру психологічної підтримки «Ор Шалом» Оксаною Ткач.

Під час таких зустрічей учасники говорять про стосунки, емоції, самотність, життєві зміни та непрості переживання. Разом вони шукають внутрішні ресурси й обговорюють те, що допомагає зберігати душевну рівновагу навіть за складних обставин.

Цінність цих розмов полягає в тому, що кожна людина має можливість бути почутою, поділитися своїми думками та отримати професійну й дружню підтримку.

Інтелектуальні баталії та дружнє суперництво

У «Денному центрі» завжди знаходиться місце для дружнього змагання. Учасники із задоволенням грають у лото, доміно, шахи та шашки.

За шахівницею розгортаються справжні стратегічні баталії, у шашкових партіях народжуються несподівані комбінації, а під час гри в лото чи доміно неодмінно лунають жарти та сміх.

Таке дозвілля допомагає підтримувати розумову активність, тренує пам’ять, увагу та логічне мислення. Але найважливіше – воно об’єднує людей, створює привід для розмови й дарує позитивні емоції.

Упевнено почуватися в цифровому світі

Важливим напрямом роботи «Денного центру» є заняття з цифрової грамотності. Учасники навчаються користуватися смартфонами та іншими електронними пристроями, знаходити потрібну інформацію в інтернеті, спілкуватися з рідними за допомогою сучасних засобів зв’язку та безпечніше користуватися цифровими сервісами.

Такі заняття допомагають людям поважного віку краще розуміти інформаційні технології, упевненіше орієнтуватися в сучасному світі та не почуватися осторонь його стрімких змін. Нові навички розширюють можливості для спілкування, отримання корисної інформації та вирішення повсякденних питань, сприяють більшій самостійності й підтримують зв’язок із близькими.

Смаки, що повертають спогади

Одними з найулюбленіших заходів стали кулінарні майстер-класи. Учасники разом готують страви, знайомі з дитинства, обмінюються рецептами та маленькими кулінарними секретами.

І дуже часто звичайна розмова про їжу перетворюється на подорож у минуле:

— А в нашій родині бабуся готувала саме так…

— Цей рецепт я привезла багато років тому…

— А пам’ятаєте, як на свята всі збиралися за одним столом?

Так кухня стає місцем, де разом з ароматами страв повертаються дорогі серцю спогади про рідний дім, близьких людей, родинні свята та традиції.

Жива історія покоління

Надзвичайно цінною частиною життя «Денного центру» стали розповіді учасників про власне минуле. Адже за кожною людиною – цілий світ: дитинство, родина, навчання, перша робота, кохання, подорожі, важливі зустрічі, радощі та випробування.

Учасники приносять фотографії, згадують міста, у яких народилися або жили, розповідають про свої родини та події, що вплинули на їхню долю.

Це не просто спогади, а жива історія покоління, яку важливо почути, зберегти та передати далі. Такі розповіді повертають людині відчуття цінності власного досвіду та допомагають іншим побачити за звичайною біографією неповторну особистість.

Творчість, натхненна традицією

Окремим напрямом роботи центру є прикладні творчі майстер-класи. Вони розвивають дрібну моторику, увагу й уяву, допомагають відпочити, відкрити нові здібності та відчути радість від результату, створеного власними руками.

Особливе значення має проєкт «Шабат, шалом», у якому творчість поєднується з вивченням єврейських традицій. Кожна зустріч присвячується певним символам і атрибутам єврейського життя, допомагаючи учасникам глибше зрозуміти їхнє значення та відчути зв’язок поколінь.

Під час одного з таких майстер-класів учасники декорували кідушні келихи. Кожен міг обрати кольори й оздоблення та створити власну неповторну роботу. Хтось відразу уявляв майбутній вигляд келиха, а хтось експериментував і знаходив своє рішення вже у творчому процесі.

За роботою говорили про Шабат, родинні традиції та святкові вечори. Адже кідушний келих – це не просто красивий предмет. Це символ сімейного столу, світла суботніх свічок, благословення, спокою та зустрічі з близькими.

У результаті кожен учасник забрав із собою не лише створений власноруч виріб, а й частинку святкового настрою та бажання продовжувати традицію у своєму домі.

Проєкт «Шабат, шалом» нагадує: традиція – це не лише те, що ми отримуємо від минулих поколінь. Це те, що ми наповнюємо власними почуттями, зберігаємо у сьогоденні та передаємо далі.

Учасниця «Денного центру» Софія Д. поділилася своїми враженнями:

«Ми чудово проводимо час у нашому „Денному центрі”. Спілкуємося, згадуємо єврейські традиції та те, як зустрічали Шабат у наших сім’ях. Як добре, що в нашому місті є „Хесед Дорот”, де нам завжди раді та зустрічають із теплом, повагою і посмішкою».

Чверть століття турботи, яка триває

Сьогодні, через 25 років після заснування програми, «Денний центр» продовжує змінюватися, шукати нові форми роботи та відповідати на потреби своїх учасників. Водночас він зберігає головне – людяність, увагу та переконання, що в будь-якому віці людині потрібні спілкування, підтримка, творчість і відчуття власної значущості.

Тут запитають про самопочуття, вислухають, підтримають і щиро порадіють зустрічі. Тут можна посміхнутися, посперечатися під час шахової партії, поділитися родинним рецептом, згадати молодість, створити красиву річ або просто випити чашку чаю в компанії друзів.

У роботі центру поєднуються рух і відпочинок, творчість і спілкування, психологічна підтримка й інтелектуальна активність, пам’ять про минуле та відкритість до нового. Єврейські традиції допомагають учасникам відчувати зв’язок зі своїм корінням, родиною та громадою.

Кожен приносить сюди частинку власної історії. Разом ці історії створюють особливу спільноту — теплу, живу та небайдужу. Спільноту, у якій людина поважного віку відчуває: вона не сама, її досвід цінують, її голос чують, а на неї завжди чекають у «Хесед Дорот».

Михайло Тайбішлак, редактор газети „Інейнем – Разом”.

Фоторепортаж

СОЛОДКОГО РОКУ ТА МИРНОГО НЕБА: СВЯТКОВА ЗУСТРІЧ ДЛЯ ЛЮДЕЙ СТАРШОГО ВІКУ

m29p11 — Sun, 13 Sep 2026 09:39:33 GMT

Напередодні єврейського Нового року 50 учасників програм «Клуб» і «Денний центр» Черкаського обласного благодійного єврейського фонду «Хесед Дорот» зібралися в кафе «Доміно», щоб разом відзначити Рош га-Шана.

З перших хвилин гостей огорнула особлива святкова атмосфера: лунала єврейська музика, столи прикрашали квіти та традиційні символи свята – яблука, мед і гранати. Для людей старшого віку ця зустріч стала чудовою нагодою не лише згадати давні традиції, а й побути серед друзів, відчути увагу, підтримку та радість живого спілкування.

Із теплими привітаннями до присутніх звернулися директор ЧОБЄФ «Хесед Дорот» Євгеній Степко, віцепрезидент Всесвітнього союзу прогресивного іудаїзму Еяль Рондер та керівниця освітніх і громадських проєктів Релігійного об'єднання громад прогресивного юдаїзму України Голда Цедиленко. Вони побажали учасникам міцного здоров’я, миру, добробуту, родинного тепла та добрих новин у новому році.

Гості пригадали, що назва Рош га-Шана означає «голова року», поговорили про значення шофара, круглої хали, граната та яблук з медом.

Особливим подарунком для гостей стала жартівлива вистава у виконанні театральної групи – волонтерів програми «Клуб», які вже неодноразово радували глядачів своїми яскравими виступами під час різних єврейських свят. Цього разу артисти розіграли веселу суперечку між символами Рош га-Шана: кожен із них намагався довести, що саме він є найголовнішим. Та зрештою герої дійшли спільного висновку: справжня сила свята – у єдності традицій, які з покоління в покоління зберігають духовну пам’ять єврейського народу.

А потім присутні макнули яблуко в мед і разом промовили: «Шана това у-метука!», бажаючи одне одному доброго, мирного та солодкого року.

Після святкової трапези на гостей чекали ігри й вікторина «Чи добре ми знаємо Рош га-Шана?». Учасники із задоволенням відповідали на запитання про історію та символіку свята, а за правильні відповіді отримували приємні подарунки.

Під час гри «Побажання по колу» святкове яблуко переходило з рук у руки, а разом із ним звучали найважливіші слова: здоров’я, мир, довголіття, любов, достаток, родинне тепло та добрі люди поруч.

Чимало усмішок подарували й «Солодкі передбачення». Кожен учасник отримав картку з добрим прогнозом на прийдешній рік – про радісні новини, щасливі зустрічі, нові захоплення та сонячні дні. А ще кожен зміг подумки загадати свою найзаповітнішу мрію.

Свято наповнили знайомі єврейські мелодії, теплі розмови й щирі побажання. Ця зустріч ще раз нагадала: Рош га-Шана – це не лише початок нового календарного року. Це час надії та переосмислення, можливість відкрити серце добру й відчути, наскільки важливо зустрічати свята разом – у великій і дружній громаді.

Щиро дякуємо «Джойнту» та Всесвітньому союзу прогресивного іудаїзму, за підтримки яких відбулося це чудове свято для людей старшого віку.

Нехай у кожній оселі панують тепло і злагода, у серцях живе надія, а поруч завжди будуть люди, з якими хочеться ділитися радістю!

Шана това у-метука! Доброго, мирного та солодкого року!

Михайло Тайбішлак, редактор газети «Інейнем – Разом».

Фоторепортаж

П’ЯТЬ СТИХІЙ — ОДНА ЄВРЕЙСЬКА ДУША: У «ХЕСЕД ДОРОТ» ВІДБУВСЯ ЛІТНІЙ ДИТЯЧИЙ ТАБІР

m29p11 — Thu, 27 Aug 2026 06:22:54 GMT

З 17 по 21 серпня 2026 року в Черкаському обласному благодійному єврейському фонді «Хесед Дорот» панувала особлива атмосфера дитячої радості, творчості та дружби. Тут відбувся літній денний табір «Олам а-Йесодот. Світ стихій», який об’єднав дітей віком від 6 до 12 років.

Літо — пора, на яку з нетерпінням чекають усі діти. Для вихованців єврейської громади це не лише канікули й відпочинок, а й можливість долучитися до традицій, знайти нових друзів, розкрити свої здібності та відчути себе частиною великої дружної родини.

Щоліта, починаючи з 2000 року, на базі дитячих і громадських програм ЧОБЄФ «Хесед Дорот» проходить табір у межах програми «Кейтана». Його проведення стало можливим завдяки фінансовій підтримці багаторічних друзів і партнерів фонду — Єврейської Федерації «Великий МетроВест Нью-Джерсі».

Від Землі до Шабату

Цьогорічна програма була присвячена чотирьом природним стихіям — Землі, Повітрю, Воді та Вогню. Організатори додали до них іще одну, найважливішу, — єврейську душу, яка об’єднує все навколо, наповнює життя змістом і допомагає людині жити в гармонії зі світом та іншими людьми. Її символом у програмі табору став Шабат.

Кожен день відкривав дітям нову стихію та пов’язані з нею єврейські цінності. П’ять пальців символічної хамси поступово перетворювалися на карту захопливої подорожі, а за підсумками кожного дня учасники отримували тематичний кулон-шарм. Наприкінці зміни з них склалися особисті «браслети стихій» — пам’ять про пережиті пригоди, нові знання та друзів.

Перший день табору присвятили Землі — Адамі. Після веселого танцювального знайомства «Бокер тов» діти взяли участь в іграх на єдність — ахдут. Під час творчого майстер-класу вони розписували кашпо, висаджували рослини й говорили про турботу, відповідальність і Тікун Олам — прагнення вдосконалювати світ добрими справами.

Продовженням теми став веселий «Тікун-боулінг», у якому для перемоги були потрібні міцне «коріння», влучність і командна підтримка. Завершився день розгадуванням зашифрованої стихії та врученням першого шарму — «Земля».

Добрі слова, які змінюють світ

Другий день відкрив стихію Повітря — Руах, що символізувала слово, натхнення, дихання та музику.

Під час командної естафети «Вітер змін та сила слів» учасники переконалися, що слово, хоча його неможливо побачити, має величезну силу: воно може підтримати, надихнути й подарувати людині віру в себе.

На кулінарному майстер-класі діти готували легкі «повітряні» десерти, а згодом перетворилися на справжній шумовий оркестр. Вони відтворювали ритми традиційних єврейських нігунів, опановували боді-перкусію та брали участь у музично-ритмічних іграх.

Особливо теплою стала «Повітряна пошта» — обмін щирими компліментами та добрими словами. Цей день нагадав дітям просту, але важливу істину: іноді навіть одна добра фраза здатна змінити чийсь настрій і зробити світ світлішим.

Жива вода дружби й довіри

Третій день був присвячений Воді — Майім, а разом із нею емоціям, дружбі та взаємній довірі.

На дітей чекали водні естафети, веселі ігри, мильні бульбашки та яскраве пінне шоу. Було багато сміху, руху і незабутніх емоцій.

Змістовним продовженням програми стало заняття «Майім Хаїм: жива вода довіри». Під час артмайстер-класу кожна дитина створила власну сенсорну пляшечку. Вона стала не лише красивою поробкою, а й символом внутрішнього спокою, емоційної рівноваги та вміння дослухатися до себе.

День завершився «Колом довіри», у якому діти ділилися враженнями та дякували одне одному за спільно проведений час.

Вогонь, який зігріває

Четвертий день відкрив учасникам стихію Вогню — Еш. Він став символом життєвої енергії, лідерства, натхнення та дружби.

На занятті з психологом «Острів надійних друзів. Вогонь дружби» діти говорили про взаємну підтримку, довіру та якості справжнього друга. Під час майстер-класу вони власноруч виготовляли свічки, вкладаючи у свої роботи тепло рук і фантазію.

Заняття «Полум’я Менори — вогонь дружби» допомогло побачити у вогні не лише природну силу, а й важливий символ єврейської традиції — світло знань, надії та духовної єдності. Прикріплюючи до браслетів четвертий шарм, діти замислювалися над тим, яке добре «внутрішнє світло» кожен із них може подарувати іншим.

Шабат об’єднав усі стихії

Завершальний день табору був присвячений Шабату — єдності, гармонії та спокою. Саме він став п’ятою стихією, яка об’єднала Землю, Повітря, Воду та Вогонь у єдине ціле.

Особливим моментом став кулінарний майстер-клас із Шимоном Кардашем. Під його керівництвом діти вчилися плести святкові хали та дізнавалися про значення цього традиційного хліба.

Після творчих занять учасники зібралися на модельний Шабат. Вони разом зустріли Царицю Суботу, відчули тепло єврейських традицій і зрозуміли, що Шабат — це особливий простір миру, родинної близькості та душевної рівноваги.

Під час урочистого закриття всі переглянули фото- й відеопрезентацію про п’ять насичених табірних днів. Останній кулон-шарм — «Шабат» — завершив «браслет стихій», ставши символом єдності всього створеного та незабутньої спільної подорожі.

Найкраща оцінка — щасливі дитячі очі

Команда табору подбала про те, щоб кожна дитина почувалася комфортно, безпечно та впевнено. Щодня на учасників чекали ранкове частування і ситний обід, а головне — уважні дорослі, дружня атмосфера та програма, у якій кожен міг проявити себе.

Саме дитячі посмішки та бажання щоранку повертатися до табору стали найкращою оцінкою роботи організаторів.

«Дитина щаслива — і це найголовніше! А всі нюанси та моменти, які виникають, — цінний досвід, завдяки якому наступного разу табір буде ще кращим. Головне — бачити щасливі дитячі очі, посмішки та емоції!» — поділилася враженнями Оксана Назаренко.

Тепло відгукнулася про табір і Марина Медведєва:

«Дякую за чудовий табір! Моєму сину було цікаво, весело і дуже комфортно в цій атмосфері. Досвід таборів в Олеся великий, зокрема платних і приватних, тож йому є з чим порівнювати. Це перший табір, у якому, коли я запропонувала залишитися вдома через справи посеред дня, він вирішив хоча б на кілька годин, але все одно піти до табору. Для мене це дуже цінний показник. Дякую всім, хто причетний до його організації та проведення!»

Літній табір завершився, добігає кінця й літо, проте «Світ стихій» залишиться у дитячих спогадах барвистими кашпо, ароматом власноруч сплетених хал, музикою, веселими іграми, новими друзями та теплом спільного Шабату.

Попереду — новий навчальний рік, а разом із ним нові зустрічі та цікаві заходи дитячих і громадських програм ЧОБЄФ «Хесед Дорот». Запрошуємо дітей та їхніх батьків долучатися, адже разом ми створюємо маленький світ, у якому кожен має значення!

Михайло Тайбішлак, редактор газети «Інейнем – Разом».

Фоторепортаж

Шість смаків єврейського щастя: Як літній сімейний табір на Черкащині перетворився на подорож, що змінює серця

m29p11 — Mon, 06 Jul 2026 11:31:14 GMT

Щороку в житті єврейської громади Черкащини настає особливий тиждень. Це час, коли звичний ритм життя ніби завмирає, поступаючись місцем дитячому сміху, дружнім обіймам, шабатнім пісням, щирим розмовам до пізнього вечора і відчуттю, що поруч — одна велика родина.

Саме так із 29 червня по 5 липня 2026 року жив літній сімейний табір, який вже майже три десятиліття поспіль об'єднує єврейські родини Черкас, Сміли, Умані та Канева. Для сорока трьох його учасників ці шість днів стали значно більшими, ніж звичайний відпочинок. Це була подорож до власного коріння, до традиції, до родини і, зрештою, до самого себе.

За ці роки табір давно став невід'ємною частиною історії єврейської громади Черкащини. Уже понад чверть століття він існує завдяки багаторічній підтримці наших друзів із Єврейської Федерації «Великий МетроВест» (Нью-Джерсі, США). Саме завдяки цій дружбі сотні дітей виросли разом із табором, а багато з тих, хто колись приїздив сюди маленькими хлопчиками й дівчатками, сьогодні вже привозять власних дітей.

Такі проєкти народжуються тоді, коли об'єднуються люди, яких єднає спільна мета. Організація цьогорічного сімейного табору стала можливою завдяки багаторічній фінансовій підтримці наших надійних друзів і партнерів — Єврейської Федерації «Великий МетроВест» (Нью-Джерсі, США). Вагомий внесок у реалізацію програми також зробили Міжнародна громадська організація «Джойнт» та Всесвітня спілка прогресивного юдаїзму, які вже багато років підтримують розвиток єврейського життя в Україні. Щира вдячність кожному, хто допоміг подарувати дітям і дорослим цей незабутній тиждень дружби, навчання та духовного збагачення.

Водночас цей табір став справжнім прикладом партнерства й відповідальності самих учасників. Висока зацікавленість родин у проведенні табору підтвердилася не лише їхньою активною участю в програмі, а й готовністю зробити власний фінансовий внесок. Завдяки пайовій участі кожної сім'ї цей проєкт став по-справжньому спільною справою, у яку кожен вклав частинку себе. Адже найбільше цінується те, що створюється разом.

Подорож, у якій можна було скуштувати життя

Кожен літній табір має свою тему. Але цього року організаторам вдалося знайти надзвичайно влучний образ.

«Єврейська подорож: шість днів — шість смаків».

Здавалося б, мова мала йти про кулінарію. Проте вже з першої години стало зрозуміло: головний інгредієнт цієї подорожі — людська душа.

Кожен день мав власний смак.

Солоний нагадував про незмінність Заповіту між Всевишнім і єврейським народом.

Солодкий говорив про вдячність, сімейне тепло і радість, яку людина здатна знаходити навіть у найменших дрібницях.

Кислий навчав не боятися несподіваних поворотів долі й пам'ятати мудре єврейське «Гам зу ле-това» — «І це також на благо».

Гіркий допомагав чесно говорити про втрати, біль і випробування, які роблять людину сильнішою.

Гострий змушував зосередитися на найважливішому та відчути момент переходу від буднів до святості.

І нарешті шабатній смак став символом гармонії — того внутрішнього миру, який може народитися лише тоді, коли поруч найрідніші люди.

Так народилася дивовижна історія, де навіть звичайний лимон, шматочок хали чи жменя солі ставали мовою, якою єврейська традиція розмовляла з сучасною людиною.

Тут не існує чужих дітей

У сімейному таборі дуже швидко стираються звичні межі між поколіннями.

Тут молодші вчаться у старших, старші дивуються мудрості дітей, а батьки раптом знаходять час просто побути поруч зі своїми синами й доньками.

День розпочинався руханкою, сміхом, сонцем і водою.

Потім життя розходилося різними маршрутами. Молодші заглиблювалися у світ творчості, казок і відкриттів. Підлітки сперечалися над текстами Тори, дискутували про сучасний світ, вчилися захищати власну думку. Дорослі разом із психологами Центру «Ор Шалом» говорили про речі, які сьогодні хвилюють практично кожну українську родину: втому, тривогу, взаємини між поколіннями, силу вдячності та вміння знаходити світло навіть у складні часи.

І щоразу всі ці різні стежки знову сходилися в одному місці — за великим спільним столом, у творчих майстернях, під час квестів, спортивних змагань, театральних вистав чи вечірніх концертів.

Саме тоді народжувалося те, що неможливо прописати в жодному сценарії, — справжня громада.

Дорослішання перед очима громади

Кожен табір має події, які залишаються в пам'яті назавжди.

Цього року такою миттю стала церемонія Бар- і Бат-міцви.

Для Давида Мезврішвілі, Марії Танської, Лізи Кардонської та Тетяни Крячкової вона стала початком нового етапу життя — моментом, коли дитинство поступається місцем особистій відповідальності перед Богом, родиною та власним народом.

Особливої урочистості святу надали директор ЧОБЄФ «Хесед Дорот» Євгеній Степко, керівниця освітніх і громадських проєктів Релігійного об'єднання громад прогресивного юдаїзму України Голда Цедиленко, голова громади «Хевер» Галина Польська, а також відеозвернення віцепрезидента Всесвітньої Ради спільнот прогресивного юдаїзму Еяля Рондера.

Церемонію провів Дан Межинов — помічник головного рабина Києва та України громад прогресивного юдаїзму Олександра Духовного.

У ці хвилини здавалося, що весь табір затамував подих. Адже кожен дорослий бачив перед собою не просто чотирьох підлітків. Він бачив майбутнє єврейської громади.

Коли творчість об'єднує сильніше за слова

У таборі практично неможливо було знайти людину, яка залишалася лише спостерігачем. Хтось писав сценарії. Хтось вигадував костюми. Хтось будував декорації. Хтось монтував відео. Хтось уперше виходив на сцену.

Загони змагалися у творчих презентаціях, родини брали участь у кулінарних батлах, діти разом із дорослими шукали скарби, проходили квести, створювали короткометражні фільми, сміялися над театральними пародіями та до сліз аплодували вечірнім капусникам.

Усе це було значно більшим, ніж просто дозвілля. Саме під час спільної творчості народжується довіра. Саме тоді діти бачать своїх батьків зовсім іншими. Саме тоді дорослі знову дозволяють собі бути трохи дітьми.

Шабат, який хочеться забрати додому

Кульмінацією табору, без перебільшення, став Шабат.

У сучасному світі люди дедалі частіше не мають часу одне для одного. Ми поспішаємо. Працюємо. Переживаємо. Будуємо плани.

А Шабат пропонує зовсім іншу логіку життя. Він говорить: зупинися. Подивися в очі своїй дитині. Обійми батьків. Запали свічки. Подякуй за прожитий тиждень.

Саме це пережили всі учасники табору під час Кабалат Шабат. Благословення над вином. Аромат свіжоспечених хал. Спільні молитви. Благословення дітей. Пісні, які співали кілька поколінь одночасно. У ці хвилини вже було неважливо, хто приїхав із Черкас, хто зі Сміли чи Умані. Усі ставали однією великою родиною.

А коли наступного дня запалала свічка Авдали, її світло ніби підсумувало весь прожитий тиждень.

Шабат завершувався. Але той мир, який він подарував людям, кожен поніс із собою додому.

Те, що залишається після табору

Наприкінці зміни всі отримали пам'ятні браслети від Всесвітньої Ради спільнот прогресивного юдаїзму. На перший погляд — невеликий сувенір. Насправді — символ. Символ того, що людина ніколи не буває самотньою, поки поруч є громада.

Можливо, саме в цьому і полягає головний секрет літнього сімейного табору. Він не закінчується тоді, коли автобус залишає територію санаторію. Він продовжується вдома. У шабатньому столі. У родинній розмові. У дитячих спогадах. У нових друзях. У бажанні наступного літа знову повернутися туди, де традиція перестає бути сторінкою з підручника і стає живою частиною повсякденного життя.

Саме тому літній сімейний табір Черкаської єврейської громади вже майже тридцять років залишається не просто проєктом. Він став місцем, де діти дорослішають, дорослі молодіють душею, а єврейська традиція продовжує жити — не лише в книгах, а насамперед у людських серцях.

Прощання завжди трохи сумне. Особливо тоді, коли за шість днів незнайомі люди стають друзями, а друзі — справжньою родиною. Та ми знаємо: літній сімейний табір — це завжди результат спільної праці, довіри й великої любові до своєї громади. Він народжується завдяки підтримці наших друзів і партнерів, завдяки натхненній роботі команди організаторів і, найголовніше, завдяки самим учасникам, які щороку доводять: справжня громада будується тоді, коли кожен готовий не лише отримувати, а й вкладати власні сили, час і частинку серця у спільну справу.Єврейська традиція говорить: зустріч ніколи не буває останньою, якщо люди зберігають її у своєму серці. Саме тому ми не говоримо табору «прощавай». Ми кажемо: «Лехітраот! До нової зустрічі наступного літа!»

Михайло Тайбішлак, редактор газети «Інейнем – Разом».

Фоторепортаж

Червень у «Денному центрі»: нові знання, теплі зустрічі та активне довголіття

m29p11 — Wed, 24 Jun 2026 11:30:46 GMT

Червень 2026 року став для учасників програми «Денний центр» ЧОБЄФ «Хесед Дорот» місяцем нових відкриттів, цікавого спілкування та корисного дозвілля. Кожна зустріч дарувала не лише нові знання, а й можливість відчути підтримку громади, знайти однодумців та провести час у теплій дружній атмосфері.

Однією з найактуальніших тем місяця стала безпека в Інтернеті. Сучасний світ дедалі більше переходить у цифровий формат, тому питання захисту особистих даних сьогодні є надзвичайно важливим для людей будь-якого віку. Під час зустрічей учасники дізналися про основні загрози, які можуть чекати користувачів мережі, навчилися створювати надійні паролі, розпізнавати шахрайські повідомлення та фішингові сайти, а також отримали практичні поради щодо безпечного користування соціальними мережами й здійснення онлайн-покупок. Такі знання допомагають почуватися впевненіше у цифровому просторі та захищати себе від можливих ризиків.

Не менш цікавою стала зустріч із психологом, присвячена знайомству з нейрографікою та нейрогімнастикою. Учасники відкрили для себе сучасні методики, які сприяють покращенню роботи мозку, розвитку творчого мислення та зниженню рівня стресу. Особливий інтерес викликала практична частина заняття. Присутні із захопленням виконували вправи з нейрогімнастики, які допомагають розвивати увагу, пам’ять, координацію рухів та міжпівкульну взаємодію. А під час знайомства з нейрографічним малюванням кожен зміг висловити власні емоції через творчість, відчути внутрішню гармонію та отримати заряд позитивних емоцій.

Справжньою подією для учасників стала зустріч, присвячена бібліотеці благодійного фонду. У час стрімкого розвитку цифрових технологій багато людей поважного віку залишаються вірними добрій традиції читання паперових книг. Для них книга – це не лише джерело знань, а й особлива атмосфера, можливість неспішно зануритися у світ думок, спогадів та нових відкриттів. Під час зустрічі присутні ознайомилися з книжковим фондом бібліотеки, дізналися про видання, присвячені єврейській історії, традиціям, культурі та видатним особистостям. Окремо говорили про користь читання, адже воно допомагає підтримувати пам’ять і концентрацію уваги, розвиває мислення, збагачує словниковий запас та сприяє збереженню когнітивної активності. А ще книга залишається чудовим співрозмовником, який дарує натхнення, нові знання та допомагає відчувати зв’язок із культурною спадщиною свого народу.

Ще однією приємною новинкою стало започаткування зустрічей за настільними іграми. На перший погляд це лише цікаве дозвілля, але насправді настільні ігри мають значно глибший вплив. Вони тренують пам’ять, увагу, логічне мислення, допомагають підтримувати когнітивну активність, розвивають комунікативні навички та дарують радість живого спілкування. Під час гри учасники не лише змагаються, а й сміються, підтримують один одного та створюють атмосферу справжньої дружби.

Усі ці заходи вкотре довели: «Денний центр» — це не просто місце зустрічей. Це простір активного довголіття, нових знань, творчості та людського тепла. Саме тут люди поважного віку мають можливість залишатися активними, відкривати для себе нові захоплення, підтримувати інтелектуальну форму та відчувати себе важливою частиною великої єврейської громади. Червень став ще одним яскравим підтвердженням того, що навчатися, розвиватися і знаходити радість у кожному дні можна у будь-якому віці.

Михайло Тайбішлак, редактор газети «Інейнем – Разом».

Фоторепортаж

«Ми є, ми співаємо»: у Черкасах єврейська та українська культура зазвучали в унісон

m29p11 — Sun, 31 May 2026 09:11:32 GMT

Україна вдруге на загальнодержавному рівні відзначає День міжнаціональної злагоди та культурного розмаїття – свято, покликане нагадати про безцінний скарб нашої держави: її народи, культури, традиції та мови. Запроваджене Указом Президента України від 27 грудня 2024 року, воно стало символом поваги до кожної національної спільноти та корінного народу, які творять багатогранне обличчя сучасної України.

Саме з нагоди цього свята 29 травня 2026 року в Черкасах відбулася подія, яка стала справжнім втіленням міжкультурного діалогу та взаєморозуміння. На одній сцені зустрілися жіночий єврейський вокальний ансамбль «Нешама» під керівництвом Галини Медведєвої та український дитячий театр танцю «KVITEN», очолюваний Заслуженим працівником культури України Сергієм Захарчуном і Жанною Захарчун.

Цього вечора сцена перетворилася на простір дружби та творчості. Лунали українські та єврейські пісні, а юні танцівники захоплювали глядачів яскравими єврейськими танцями. Мелодії та рухи, що народилися в різних культурах, дивовижно поєднувалися між собою, створюючи атмосферу щирості, тепла та взаємної поваги.

Для обох колективів ця співпраця стала новим і надзвичайно цінним досвідом. Вона ще раз довела, що різноманіття не розділяє людей, а навпаки – об'єднує, відкриваючи шлях до глибшого розуміння один одного. Адже всі ми – частина великого багатонаціонального народу України, спадкоємці древніх культур і традицій, які разом творять наше сьогодення.

Особливим цей концерт став для ансамблю «Нешама». Понад п'ять років колектив не виступав на великій сцені. Востаннє такий масштабний концерт відбувся у 2020 році з нагоди двадцятиріччя ансамблю. Потім були пандемія, карантинні обмеження, а згодом – війна.

У складних обставинах керівниця колективу Галина Медвєдєва шукала нові можливості для збереження творчого життя ансамблю. Репетиції перейшли в онлайн-формат, було записано понад двадцять пісень у професійній студії звукозапису, створено кілька відеокліпів та реалізовано масштабний аудіопроєкт «Нешама співає – співає душа».

Завдяки цьому творчість ансамблю вийшла далеко за межі Черкас. Відеозаписи виступів почали переглядати глядачі з різних міст і країн, а єврейська пісня у виконанні «Нешами» зазвучала на просторах інтернету, на YouTube та у соціальних мережах.

Втім, жодні цифрові формати не змогли замінити живого спілкування з глядачами. Протягом усіх цих років ансамбль залишався невід'ємною частиною життя єврейської громади Черкас. Його виступи звучали на святах, семінарах, сімейних таборах та громадських заходах – усюди, де збиралися люди, для яких єврейська культура є важливою частиною власної ідентичності.

За понад чверть століття існування ансамблю змінювалися його учасниці, змінювалася аудиторія, змінювався світ навколо. Сьогодні черкаська єврейська громада поповнилася багатьма переселенцями з різних регіонів України, які раніше не мали нагоди познайомитися з творчістю колективу. Для них концерт став справжнім відкриттям – зустріччю з багатою музичною спадщиною, яка вже понад 25 років об'єднує людей навколо єврейської пісні.

І, можливо, саме такі вечори дають надію на продовження цієї красивої історії. Історії колективу, який зумів вистояти перед викликами часу, зберегти свій голос і любов до творчості.

А поки що «Нешама» продовжує свій шлях. Вона співає. Вона об'єднує серця. Вона дарує людям світло, тепло і любов до єврейської культури. І поки звучить її пісня – живе душа громади.

Галина Медвєдєва, керівниця вокального ансамблю «Нешама»

Фоторепортаж

„Аідише маме” — вечір пам’яті, гумору і любові до свого народу

m29p11 — Fri, 29 May 2026 05:22:02 GMT

27 травня 2026 року, попри грозу та дощ за вікном, у затишному приміщенні ЧОБЄФ „Хесед Дорот” панувала особлива атмосфера тепла, щирості й духовного єднання. Тут зібралися справжні поціновувачі літератури на засідання Літературної вітальні, присвячене темі «Аідише маме» за творами видатного письменника, драматурга, поета і сценариста Аркадія Хайта.

Його ім’я давно стало символом тонкого гумору, мудрої іронії та глибокої любові до людини. Недарма Михайло Жванецький говорив про нього: «Якщо всім письменникам-сатирикам дати однакове завдання і попросити їх зробити це на швидкість, переможе Аркаша. Своє оповідання, яке виявиться найсмішнішим, напише швидше і краще інших».

Аркадій Хайт народився 25 грудня 1938 року в родині, яка переїхала до Москви з Одеси. Від батька — інженера Йосипа Хайта — він успадкував не лише блискуче почуття гумору та життєлюбство, а й глибоке усвідомлення своєї єврейської ідентичності.

Спочатку майбутній письменник мріяв стати інженером і вступив до Московського інженерно-будівельного інституту. Саме там доля звела його з Олександром Курляндським — майбутнім співавтором легендарного мультсеріалу «Ну, постривай!». Та справжнім покликанням Хайта стала творчість.

Він писав для Леоніда Утьосова, Аркадія Райкіна, Геннадія Хазанова, Володимира Винокура та багатьох інших відомих артистів. Його талант подарував глядачам сценарії для гумористичного кіножурналу „Єралаш”, сатиричного кіножурналу „Фітіль”, мультфільму „Пригоди кота Леопольда”, а також численні гумористичні твори, що давно стали класикою.

Аркадій Хайт залишив помітний слід і в кінематографі. Разом із Григорієм Горіним він створив сценарій до фільму „Мій любимий детектив”, а співпраця з Резо Габріадзе над фільмом Георгія Данелії „Паспорт” принесла йому престижну премію „Ніка”. Він також був асистентом режисера Ролана Бикова під час роботи над фільмом „Опудало”.

Та особливу увагу учасники зустрічі приділили внеску Аркадія Хайта у розвиток і популяризацію єврейської культури. Для Камерного єврейського музичного театру він написав п’єсу „Тум-балалайка”, а для театру „Шалом” — п’єсу „Потяг за щастям”. Разом із Феліксом Канделем створив драматичний реквієм „Зачарований театр”, присвячений трагічній долі Мейєрхольда.

Завдяки зусиллям Діни Стукаленко присутні мали можливість побачити на екрані архівні спогади про письменника, уривки з його творів та почути пісні на його слова.

Особливо проникливо прозвучали твори, присвячені єврейській жінці — берегині родини, душі дому, символу любові й самопожертви. Гості щиро сміялися над гуморескою „Єврейські дружини”, захоплювалися мудрістю та дотепністю легендарної свахи тьоті Міни, а оповідання „Аідише маме” торкнулося найпотаємніших струн душі, подарувавши присутнім відчуття материнського тепла, болю і безмежної любові.

Особливу емоційну атмосферу створила однойменна пісня „Аідише маме” у виконанні ансамблю „Кварта”. Вона прозвучала як сповідь і як подяка всім матерям, які з покоління в покоління зберігали єврейські традиції, мову, пам’ять і силу духу народу.

Аркадій Хайт рано пішов із життя, але залишив по собі світло — у своїх героях, віршах, піснях, у щирій добрій усмішці та великій любові до єврейського народу.

Завершенням вечора стала пісня на слова Аркадія Хайта „Мої євреї, живіть вічно” у виконанні Вахтанга Кікабідзе. Вона пролунала як молитва за народ, що пройшов крізь випробування історії й зберіг незламність, гідність і віру.

Відгук учасниці

„Вдячна за гостинний затишок у Літературній вітальні із шанованою Тамілою Абрамівною Шапіро, яка познайомила нас із прекрасною творчістю Аркадія Хайта. Твори у виконанні Таміли Абрамівни просто розчулили і додали настрою, незважаючи на дощ”.

Катерина Стоєцька

Матеріал підготувала Таміла Шапіро.

Повага до пам’яті

m29p11 — Mon, 25 May 2026 05:19:43 GMT

Повага до пам’яті – одна з найважливіших основ єврейської традиції. Саме тому впорядкування кладовища є не просто доброю справою, а особливою міцвою – проявом шани до тих, хто відійшов у вічність, і відповідальності живих перед своїми предками. У єврейській традиції місця поховань завжди вважалися святими, а турбота про них – справою честі громади.

24 травня 2026 року на єврейському кладовищі по вулиці Одеській у Черкасах відбулася толока з благоустрою території. Продовжуючи багаторічну традицію, члени Черкаської єврейської громади зібралися разом, аби навести лад, прибрати територію та вшанувати пам’ять попередніх поколінь.

Особливо приємно було бачити серед учасників багато молоді. Саме через такі справи передається духовний зв’язок поколінь, виховується повага до історії свого народу, до родинної пам’яті та культурної спадщини. Недарма єврейські мудреці називали турботу про померлих «найбезкорисливішою міцвою», адже людина, виконуючи її, не очікує ані винагороди, ані подяки.

Уже багато років допомогу в організації таких заходів надає Черкаський обласний благодійний єврейський фонд «Хесед Дорот». Завдяки підтримці фонду в громаді реалізуються численні соціальні, культурні та благодійні ініціативи, що об’єднують людей навколо спільних цінностей – пам’яті, взаємодопомоги та відповідальності.

Щира подяка всім небайдужим, хто присвятив свій час цій важливій справі. Саме з таких вчинків починається справжня турбота про збереження історії та духовної спадщини громади. Саме такі заходи об'єднують єврейську громаду навколо духовної спадщини.

Михайло Тайбішлак, редактор газети «Інейнем – Разом».

Фоторепортаж

Пам’ять, що вчить людяності: у Черкасах вшанували Праведників народів світу

m29p11 — Mon, 18 May 2026 07:46:56 GMT

14 травня ми згадуємо людей, які у найстрашніші роки Другої світової війни не побоялися ризикувати власним життям заради порятунку інших. Українці, які переховували євреїв, допомагали їм вижити, ділилися останнім і рятували від неминучої смерті, назавжди залишилися прикладом справжньої людяності, мужності та сили духу.

За даними меморіального комплексу Yad Vashem, в Україні налічується 2707 Праведників народів світу – це четвертий показник у світі. За кожною цифрою стоїть історія вибору між страхом і совістю, між байдужістю та сміливістю.

Серед цих героїв — наша землячка, черкащанка Олександра Максимівна Шулежко. Під час нацистської окупації вона організувала в Черкасах дитячий притулок, у якому врятувала понад 90 дітей, серед яких 25 були євреями. Вона переховувала їх, видаючи за українських сиріт, і щодня ризикувала власним життям заради порятунку маленьких вихованців. Її подвиг став символом незламної людяності навіть у часи війни та жорстокості.

На будівлі за адресою вул. Хрещатик, 200, де колись знаходився притулок Олександри Шулежко, встановлено меморіальну дошку на честь Праведниці. Саме сюди у День вшанування Праведників народів світу прийшли підлітки молодіжного клубу AJT JeWay, щоб покласти квіти та віддати шану жінці, яка врятувала десятки дитячих життів.

Після церемонії учасниця молодіжного клубу AJT Марія Танська провела для підлітків тематичне заняття, присвячене Праведникам народів світу. Вона розповіла про життя і подвиг Олександри Шулежко, про те, як у роки окупації звичайна черкащанка змогла стати рятівницею для дітей, приречених на загибель.

Особливу увагу під час зустрічі приділили книзі «Пам’яті славетної землячки», авторами якої є Раїса Загоріна та Таміла Шапіро. Видання, присвячене життю та подвигу Олександри Шулежко, допомогло учасникам заходу ще глибше відчути історію рідного міста та зрозуміти, наскільки важливо берегти пам’ять про людей, які навіть у нелюдських умовах не втратили співчуття та віри в добро.

Під час живого спілкування підлітки говорили про те, що чинити добро легко тоді, коли навколо безпечно. Але справжня сила характеру проявляється саме тоді, коли поруч небезпека, страх і ризик для власного життя. Історії Праведників народів світу стали для молоді не лише уроком історії, а й нагадуванням про відповідальність кожної людини — залишатися людяною за будь-яких обставин.

Зустріч пройшла у теплій, щирій та дуже емоційній атмосфері. Підлітки активно ставили запитання, ділилися власними думками та разом розмірковували над тим, чому сьогодні так важливо зберігати пам’ять про подвиги Праведників, говорити про добро та мати сміливість чинити правильно навіть у найскладніші часи.

Фоторепортаж