Новости ЧОБЕФ "Хэсэд Дорот"

Шість смаків єврейського щастя: Як літній сімейний табір на Черкащині перетворився на подорож, що змінює серця

m29p11 — Mon, 06 Jul 2026 11:31:14 GMT

Щороку в житті єврейської громади Черкащини настає особливий тиждень. Це час, коли звичний ритм життя ніби завмирає, поступаючись місцем дитячому сміху, дружнім обіймам, шабатнім пісням, щирим розмовам до пізнього вечора і відчуттю, що поруч — одна велика родина.

Саме так із 29 червня по 5 липня 2026 року жив літній сімейний табір, який вже майже три десятиліття поспіль об'єднує єврейські родини Черкас, Сміли, Умані та Канева. Для сорока трьох його учасників ці шість днів стали значно більшими, ніж звичайний відпочинок. Це була подорож до власного коріння, до традиції, до родини і, зрештою, до самого себе.

За ці роки табір давно став невід'ємною частиною історії єврейської громади Черкащини. Уже понад чверть століття він існує завдяки багаторічній підтримці наших друзів із Єврейської Федерації «Великий МетроВест» (Нью-Джерсі, США). Саме завдяки цій дружбі сотні дітей виросли разом із табором, а багато з тих, хто колись приїздив сюди маленькими хлопчиками й дівчатками, сьогодні вже привозять власних дітей.

Такі проєкти народжуються тоді, коли об'єднуються люди, яких єднає спільна мета. Організація цьогорічного сімейного табору стала можливою завдяки багаторічній фінансовій підтримці наших надійних друзів і партнерів — Єврейської Федерації «Великий МетроВест» (Нью-Джерсі, США). Вагомий внесок у реалізацію програми також зробили Міжнародна громадська організація «Джойнт» та Всесвітня спілка прогресивного юдаїзму, які вже багато років підтримують розвиток єврейського життя в Україні. Щира вдячність кожному, хто допоміг подарувати дітям і дорослим цей незабутній тиждень дружби, навчання та духовного збагачення.

Водночас цей табір став справжнім прикладом партнерства й відповідальності самих учасників. Висока зацікавленість родин у проведенні табору підтвердилася не лише їхньою активною участю в програмі, а й готовністю зробити власний фінансовий внесок. Завдяки пайовій участі кожної сім'ї цей проєкт став по-справжньому спільною справою, у яку кожен вклав частинку себе. Адже найбільше цінується те, що створюється разом.

Подорож, у якій можна було скуштувати життя

Кожен літній табір має свою тему. Але цього року організаторам вдалося знайти надзвичайно влучний образ.

«Єврейська подорож: шість днів — шість смаків».

Здавалося б, мова мала йти про кулінарію. Проте вже з першої години стало зрозуміло: головний інгредієнт цієї подорожі — людська душа.

Кожен день мав власний смак.

Солоний нагадував про незмінність Заповіту між Всевишнім і єврейським народом.

Солодкий говорив про вдячність, сімейне тепло і радість, яку людина здатна знаходити навіть у найменших дрібницях.

Кислий навчав не боятися несподіваних поворотів долі й пам'ятати мудре єврейське «Гам зу ле-това» — «І це також на благо».

Гіркий допомагав чесно говорити про втрати, біль і випробування, які роблять людину сильнішою.

Гострий змушував зосередитися на найважливішому та відчути момент переходу від буднів до святості.

І нарешті шабатній смак став символом гармонії — того внутрішнього миру, який може народитися лише тоді, коли поруч найрідніші люди.

Так народилася дивовижна історія, де навіть звичайний лимон, шматочок хали чи жменя солі ставали мовою, якою єврейська традиція розмовляла з сучасною людиною.

Тут не існує чужих дітей

У сімейному таборі дуже швидко стираються звичні межі між поколіннями.

Тут молодші вчаться у старших, старші дивуються мудрості дітей, а батьки раптом знаходять час просто побути поруч зі своїми синами й доньками.

День розпочинався руханкою, сміхом, сонцем і водою.

Потім життя розходилося різними маршрутами. Молодші заглиблювалися у світ творчості, казок і відкриттів. Підлітки сперечалися над текстами Тори, дискутували про сучасний світ, вчилися захищати власну думку. Дорослі разом із психологами Центру «Ор Шалом» говорили про речі, які сьогодні хвилюють практично кожну українську родину: втому, тривогу, взаємини між поколіннями, силу вдячності та вміння знаходити світло навіть у складні часи.

І щоразу всі ці різні стежки знову сходилися в одному місці — за великим спільним столом, у творчих майстернях, під час квестів, спортивних змагань, театральних вистав чи вечірніх концертів.

Саме тоді народжувалося те, що неможливо прописати в жодному сценарії, — справжня громада.

Дорослішання перед очима громади

Кожен табір має події, які залишаються в пам'яті назавжди.

Цього року такою миттю стала церемонія Бар- і Бат-міцви.

Для Давида Мезврішвілі, Марії Танської, Лізи Кардонської та Тетяни Крячкової вона стала початком нового етапу життя — моментом, коли дитинство поступається місцем особистій відповідальності перед Богом, родиною та власним народом.

Особливої урочистості святу надали директор ЧОБЄФ «Хесед Дорот» Євгеній Степко, керівниця освітніх і громадських проєктів Релігійного об'єднання громад прогресивного юдаїзму України Голда Цедиленко, голова громади «Хевер» Галина Польська, а також відеозвернення віцепрезидента Всесвітньої Ради спільнот прогресивного юдаїзму Еяля Рондера.

Церемонію провів Дан Межинов — помічник головного рабина Києва та України громад прогресивного юдаїзму Олександра Духовного.

У ці хвилини здавалося, що весь табір затамував подих. Адже кожен дорослий бачив перед собою не просто чотирьох підлітків. Він бачив майбутнє єврейської громади.

Коли творчість об'єднує сильніше за слова

У таборі практично неможливо було знайти людину, яка залишалася лише спостерігачем. Хтось писав сценарії. Хтось вигадував костюми. Хтось будував декорації. Хтось монтував відео. Хтось уперше виходив на сцену.

Загони змагалися у творчих презентаціях, родини брали участь у кулінарних батлах, діти разом із дорослими шукали скарби, проходили квести, створювали короткометражні фільми, сміялися над театральними пародіями та до сліз аплодували вечірнім капусникам.

Усе це було значно більшим, ніж просто дозвілля. Саме під час спільної творчості народжується довіра. Саме тоді діти бачать своїх батьків зовсім іншими. Саме тоді дорослі знову дозволяють собі бути трохи дітьми.

Шабат, який хочеться забрати додому

Кульмінацією табору, без перебільшення, став Шабат.

У сучасному світі люди дедалі частіше не мають часу одне для одного. Ми поспішаємо. Працюємо. Переживаємо. Будуємо плани.

А Шабат пропонує зовсім іншу логіку життя. Він говорить: зупинися. Подивися в очі своїй дитині. Обійми батьків. Запали свічки. Подякуй за прожитий тиждень.

Саме це пережили всі учасники табору під час Кабалат Шабат. Благословення над вином. Аромат свіжоспечених хал. Спільні молитви. Благословення дітей. Пісні, які співали кілька поколінь одночасно. У ці хвилини вже було неважливо, хто приїхав із Черкас, хто зі Сміли чи Умані. Усі ставали однією великою родиною.

А коли наступного дня запалала свічка Авдали, її світло ніби підсумувало весь прожитий тиждень.

Шабат завершувався. Але той мир, який він подарував людям, кожен поніс із собою додому.

Те, що залишається після табору

Наприкінці зміни всі отримали пам'ятні браслети від Всесвітньої Ради спільнот прогресивного юдаїзму. На перший погляд — невеликий сувенір. Насправді — символ. Символ того, що людина ніколи не буває самотньою, поки поруч є громада.

Можливо, саме в цьому і полягає головний секрет літнього сімейного табору. Він не закінчується тоді, коли автобус залишає територію санаторію. Він продовжується вдома. У шабатньому столі. У родинній розмові. У дитячих спогадах. У нових друзях. У бажанні наступного літа знову повернутися туди, де традиція перестає бути сторінкою з підручника і стає живою частиною повсякденного життя.

Саме тому літній сімейний табір Черкаської єврейської громади вже майже тридцять років залишається не просто проєктом. Він став місцем, де діти дорослішають, дорослі молодіють душею, а єврейська традиція продовжує жити — не лише в книгах, а насамперед у людських серцях.

Прощання завжди трохи сумне. Особливо тоді, коли за шість днів незнайомі люди стають друзями, а друзі — справжньою родиною. Та ми знаємо: літній сімейний табір — це завжди результат спільної праці, довіри й великої любові до своєї громади. Він народжується завдяки підтримці наших друзів і партнерів, завдяки натхненній роботі команди організаторів і, найголовніше, завдяки самим учасникам, які щороку доводять: справжня громада будується тоді, коли кожен готовий не лише отримувати, а й вкладати власні сили, час і частинку серця у спільну справу.Єврейська традиція говорить: зустріч ніколи не буває останньою, якщо люди зберігають її у своєму серці. Саме тому ми не говоримо табору «прощавай». Ми кажемо: «Лехітраот! До нової зустрічі наступного літа!»

Михайло Тайбішлак, редактор газети «Інейнем – Разом».

Фоторепортаж

Червень у «Денному центрі»: нові знання, теплі зустрічі та активне довголіття

m29p11 — Wed, 24 Jun 2026 11:30:46 GMT

Червень 2026 року став для учасників програми «Денний центр» ЧОБЄФ «Хесед Дорот» місяцем нових відкриттів, цікавого спілкування та корисного дозвілля. Кожна зустріч дарувала не лише нові знання, а й можливість відчути підтримку громади, знайти однодумців та провести час у теплій дружній атмосфері.

Однією з найактуальніших тем місяця стала безпека в Інтернеті. Сучасний світ дедалі більше переходить у цифровий формат, тому питання захисту особистих даних сьогодні є надзвичайно важливим для людей будь-якого віку. Під час зустрічей учасники дізналися про основні загрози, які можуть чекати користувачів мережі, навчилися створювати надійні паролі, розпізнавати шахрайські повідомлення та фішингові сайти, а також отримали практичні поради щодо безпечного користування соціальними мережами й здійснення онлайн-покупок. Такі знання допомагають почуватися впевненіше у цифровому просторі та захищати себе від можливих ризиків.

Не менш цікавою стала зустріч із психологом, присвячена знайомству з нейрографікою та нейрогімнастикою. Учасники відкрили для себе сучасні методики, які сприяють покращенню роботи мозку, розвитку творчого мислення та зниженню рівня стресу. Особливий інтерес викликала практична частина заняття. Присутні із захопленням виконували вправи з нейрогімнастики, які допомагають розвивати увагу, пам’ять, координацію рухів та міжпівкульну взаємодію. А під час знайомства з нейрографічним малюванням кожен зміг висловити власні емоції через творчість, відчути внутрішню гармонію та отримати заряд позитивних емоцій.

Справжньою подією для учасників стала зустріч, присвячена бібліотеці благодійного фонду. У час стрімкого розвитку цифрових технологій багато людей поважного віку залишаються вірними добрій традиції читання паперових книг. Для них книга – це не лише джерело знань, а й особлива атмосфера, можливість неспішно зануритися у світ думок, спогадів та нових відкриттів. Під час зустрічі присутні ознайомилися з книжковим фондом бібліотеки, дізналися про видання, присвячені єврейській історії, традиціям, культурі та видатним особистостям. Окремо говорили про користь читання, адже воно допомагає підтримувати пам’ять і концентрацію уваги, розвиває мислення, збагачує словниковий запас та сприяє збереженню когнітивної активності. А ще книга залишається чудовим співрозмовником, який дарує натхнення, нові знання та допомагає відчувати зв’язок із культурною спадщиною свого народу.

Ще однією приємною новинкою стало започаткування зустрічей за настільними іграми. На перший погляд це лише цікаве дозвілля, але насправді настільні ігри мають значно глибший вплив. Вони тренують пам’ять, увагу, логічне мислення, допомагають підтримувати когнітивну активність, розвивають комунікативні навички та дарують радість живого спілкування. Під час гри учасники не лише змагаються, а й сміються, підтримують один одного та створюють атмосферу справжньої дружби.

Усі ці заходи вкотре довели: «Денний центр» — це не просто місце зустрічей. Це простір активного довголіття, нових знань, творчості та людського тепла. Саме тут люди поважного віку мають можливість залишатися активними, відкривати для себе нові захоплення, підтримувати інтелектуальну форму та відчувати себе важливою частиною великої єврейської громади. Червень став ще одним яскравим підтвердженням того, що навчатися, розвиватися і знаходити радість у кожному дні можна у будь-якому віці.

Михайло Тайбішлак, редактор газети «Інейнем – Разом».

Фоторепортаж

«Ми є, ми співаємо»: у Черкасах єврейська та українська культура зазвучали в унісон

m29p11 — Sun, 31 May 2026 09:11:32 GMT

Україна вдруге на загальнодержавному рівні відзначає День міжнаціональної злагоди та культурного розмаїття – свято, покликане нагадати про безцінний скарб нашої держави: її народи, культури, традиції та мови. Запроваджене Указом Президента України від 27 грудня 2024 року, воно стало символом поваги до кожної національної спільноти та корінного народу, які творять багатогранне обличчя сучасної України.

Саме з нагоди цього свята 29 травня 2026 року в Черкасах відбулася подія, яка стала справжнім втіленням міжкультурного діалогу та взаєморозуміння. На одній сцені зустрілися жіночий єврейський вокальний ансамбль «Нешама» під керівництвом Галини Медведєвої та український дитячий театр танцю «KVITEN», очолюваний Заслуженим працівником культури України Сергієм Захарчуном і Жанною Захарчун.

Цього вечора сцена перетворилася на простір дружби та творчості. Лунали українські та єврейські пісні, а юні танцівники захоплювали глядачів яскравими єврейськими танцями. Мелодії та рухи, що народилися в різних культурах, дивовижно поєднувалися між собою, створюючи атмосферу щирості, тепла та взаємної поваги.

Для обох колективів ця співпраця стала новим і надзвичайно цінним досвідом. Вона ще раз довела, що різноманіття не розділяє людей, а навпаки – об'єднує, відкриваючи шлях до глибшого розуміння один одного. Адже всі ми – частина великого багатонаціонального народу України, спадкоємці древніх культур і традицій, які разом творять наше сьогодення.

Особливим цей концерт став для ансамблю «Нешама». Понад п'ять років колектив не виступав на великій сцені. Востаннє такий масштабний концерт відбувся у 2020 році з нагоди двадцятиріччя ансамблю. Потім були пандемія, карантинні обмеження, а згодом – війна.

У складних обставинах керівниця колективу Галина Медвєдєва шукала нові можливості для збереження творчого життя ансамблю. Репетиції перейшли в онлайн-формат, було записано понад двадцять пісень у професійній студії звукозапису, створено кілька відеокліпів та реалізовано масштабний аудіопроєкт «Нешама співає – співає душа».

Завдяки цьому творчість ансамблю вийшла далеко за межі Черкас. Відеозаписи виступів почали переглядати глядачі з різних міст і країн, а єврейська пісня у виконанні «Нешами» зазвучала на просторах інтернету, на YouTube та у соціальних мережах.

Втім, жодні цифрові формати не змогли замінити живого спілкування з глядачами. Протягом усіх цих років ансамбль залишався невід'ємною частиною життя єврейської громади Черкас. Його виступи звучали на святах, семінарах, сімейних таборах та громадських заходах – усюди, де збиралися люди, для яких єврейська культура є важливою частиною власної ідентичності.

За понад чверть століття існування ансамблю змінювалися його учасниці, змінювалася аудиторія, змінювався світ навколо. Сьогодні черкаська єврейська громада поповнилася багатьма переселенцями з різних регіонів України, які раніше не мали нагоди познайомитися з творчістю колективу. Для них концерт став справжнім відкриттям – зустріччю з багатою музичною спадщиною, яка вже понад 25 років об'єднує людей навколо єврейської пісні.

І, можливо, саме такі вечори дають надію на продовження цієї красивої історії. Історії колективу, який зумів вистояти перед викликами часу, зберегти свій голос і любов до творчості.

А поки що «Нешама» продовжує свій шлях. Вона співає. Вона об'єднує серця. Вона дарує людям світло, тепло і любов до єврейської культури. І поки звучить її пісня – живе душа громади.

Галина Медвєдєва, керівниця вокального ансамблю «Нешама»

Фоторепортаж

„Аідише маме” — вечір пам’яті, гумору і любові до свого народу

m29p11 — Fri, 29 May 2026 05:22:02 GMT

27 травня 2026 року, попри грозу та дощ за вікном, у затишному приміщенні ЧОБЄФ „Хесед Дорот” панувала особлива атмосфера тепла, щирості й духовного єднання. Тут зібралися справжні поціновувачі літератури на засідання Літературної вітальні, присвячене темі «Аідише маме» за творами видатного письменника, драматурга, поета і сценариста Аркадія Хайта.

Його ім’я давно стало символом тонкого гумору, мудрої іронії та глибокої любові до людини. Недарма Михайло Жванецький говорив про нього: «Якщо всім письменникам-сатирикам дати однакове завдання і попросити їх зробити це на швидкість, переможе Аркаша. Своє оповідання, яке виявиться найсмішнішим, напише швидше і краще інших».

Аркадій Хайт народився 25 грудня 1938 року в родині, яка переїхала до Москви з Одеси. Від батька — інженера Йосипа Хайта — він успадкував не лише блискуче почуття гумору та життєлюбство, а й глибоке усвідомлення своєї єврейської ідентичності.

Спочатку майбутній письменник мріяв стати інженером і вступив до Московського інженерно-будівельного інституту. Саме там доля звела його з Олександром Курляндським — майбутнім співавтором легендарного мультсеріалу «Ну, постривай!». Та справжнім покликанням Хайта стала творчість.

Він писав для Леоніда Утьосова, Аркадія Райкіна, Геннадія Хазанова, Володимира Винокура та багатьох інших відомих артистів. Його талант подарував глядачам сценарії для гумористичного кіножурналу „Єралаш”, сатиричного кіножурналу „Фітіль”, мультфільму „Пригоди кота Леопольда”, а також численні гумористичні твори, що давно стали класикою.

Аркадій Хайт залишив помітний слід і в кінематографі. Разом із Григорієм Горіним він створив сценарій до фільму „Мій любимий детектив”, а співпраця з Резо Габріадзе над фільмом Георгія Данелії „Паспорт” принесла йому престижну премію „Ніка”. Він також був асистентом режисера Ролана Бикова під час роботи над фільмом „Опудало”.

Та особливу увагу учасники зустрічі приділили внеску Аркадія Хайта у розвиток і популяризацію єврейської культури. Для Камерного єврейського музичного театру він написав п’єсу „Тум-балалайка”, а для театру „Шалом” — п’єсу „Потяг за щастям”. Разом із Феліксом Канделем створив драматичний реквієм „Зачарований театр”, присвячений трагічній долі Мейєрхольда.

Завдяки зусиллям Діни Стукаленко присутні мали можливість побачити на екрані архівні спогади про письменника, уривки з його творів та почути пісні на його слова.

Особливо проникливо прозвучали твори, присвячені єврейській жінці — берегині родини, душі дому, символу любові й самопожертви. Гості щиро сміялися над гуморескою „Єврейські дружини”, захоплювалися мудрістю та дотепністю легендарної свахи тьоті Міни, а оповідання „Аідише маме” торкнулося найпотаємніших струн душі, подарувавши присутнім відчуття материнського тепла, болю і безмежної любові.

Особливу емоційну атмосферу створила однойменна пісня „Аідише маме” у виконанні ансамблю „Кварта”. Вона прозвучала як сповідь і як подяка всім матерям, які з покоління в покоління зберігали єврейські традиції, мову, пам’ять і силу духу народу.

Аркадій Хайт рано пішов із життя, але залишив по собі світло — у своїх героях, віршах, піснях, у щирій добрій усмішці та великій любові до єврейського народу.

Завершенням вечора стала пісня на слова Аркадія Хайта „Мої євреї, живіть вічно” у виконанні Вахтанга Кікабідзе. Вона пролунала як молитва за народ, що пройшов крізь випробування історії й зберіг незламність, гідність і віру.

Відгук учасниці

„Вдячна за гостинний затишок у Літературній вітальні із шанованою Тамілою Абрамівною Шапіро, яка познайомила нас із прекрасною творчістю Аркадія Хайта. Твори у виконанні Таміли Абрамівни просто розчулили і додали настрою, незважаючи на дощ”.

Катерина Стоєцька

Матеріал підготувала Таміла Шапіро.

Повага до пам’яті

m29p11 — Mon, 25 May 2026 05:19:43 GMT

Повага до пам’яті – одна з найважливіших основ єврейської традиції. Саме тому впорядкування кладовища є не просто доброю справою, а особливою міцвою – проявом шани до тих, хто відійшов у вічність, і відповідальності живих перед своїми предками. У єврейській традиції місця поховань завжди вважалися святими, а турбота про них – справою честі громади.

24 травня 2026 року на єврейському кладовищі по вулиці Одеській у Черкасах відбулася толока з благоустрою території. Продовжуючи багаторічну традицію, члени Черкаської єврейської громади зібралися разом, аби навести лад, прибрати територію та вшанувати пам’ять попередніх поколінь.

Особливо приємно було бачити серед учасників багато молоді. Саме через такі справи передається духовний зв’язок поколінь, виховується повага до історії свого народу, до родинної пам’яті та культурної спадщини. Недарма єврейські мудреці називали турботу про померлих «найбезкорисливішою міцвою», адже людина, виконуючи її, не очікує ані винагороди, ані подяки.

Уже багато років допомогу в організації таких заходів надає Черкаський обласний благодійний єврейський фонд «Хесед Дорот». Завдяки підтримці фонду в громаді реалізуються численні соціальні, культурні та благодійні ініціативи, що об’єднують людей навколо спільних цінностей – пам’яті, взаємодопомоги та відповідальності.

Щира подяка всім небайдужим, хто присвятив свій час цій важливій справі. Саме з таких вчинків починається справжня турбота про збереження історії та духовної спадщини громади. Саме такі заходи об'єднують єврейську громаду навколо духовної спадщини.

Михайло Тайбішлак, редактор газети «Інейнем – Разом».

Фоторепортаж

Пам’ять, що вчить людяності: у Черкасах вшанували Праведників народів світу

m29p11 — Mon, 18 May 2026 07:46:56 GMT

14 травня ми згадуємо людей, які у найстрашніші роки Другої світової війни не побоялися ризикувати власним життям заради порятунку інших. Українці, які переховували євреїв, допомагали їм вижити, ділилися останнім і рятували від неминучої смерті, назавжди залишилися прикладом справжньої людяності, мужності та сили духу.

За даними меморіального комплексу Yad Vashem, в Україні налічується 2707 Праведників народів світу – це четвертий показник у світі. За кожною цифрою стоїть історія вибору між страхом і совістю, між байдужістю та сміливістю.

Серед цих героїв — наша землячка, черкащанка Олександра Максимівна Шулежко. Під час нацистської окупації вона організувала в Черкасах дитячий притулок, у якому врятувала понад 90 дітей, серед яких 25 були євреями. Вона переховувала їх, видаючи за українських сиріт, і щодня ризикувала власним життям заради порятунку маленьких вихованців. Її подвиг став символом незламної людяності навіть у часи війни та жорстокості.

На будівлі за адресою вул. Хрещатик, 200, де колись знаходився притулок Олександри Шулежко, встановлено меморіальну дошку на честь Праведниці. Саме сюди у День вшанування Праведників народів світу прийшли підлітки молодіжного клубу AJT JeWay, щоб покласти квіти та віддати шану жінці, яка врятувала десятки дитячих життів.

Після церемонії учасниця молодіжного клубу AJT Марія Танська провела для підлітків тематичне заняття, присвячене Праведникам народів світу. Вона розповіла про життя і подвиг Олександри Шулежко, про те, як у роки окупації звичайна черкащанка змогла стати рятівницею для дітей, приречених на загибель.

Особливу увагу під час зустрічі приділили книзі «Пам’яті славетної землячки», авторами якої є Раїса Загоріна та Таміла Шапіро. Видання, присвячене життю та подвигу Олександри Шулежко, допомогло учасникам заходу ще глибше відчути історію рідного міста та зрозуміти, наскільки важливо берегти пам’ять про людей, які навіть у нелюдських умовах не втратили співчуття та віри в добро.

Під час живого спілкування підлітки говорили про те, що чинити добро легко тоді, коли навколо безпечно. Але справжня сила характеру проявляється саме тоді, коли поруч небезпека, страх і ризик для власного життя. Історії Праведників народів світу стали для молоді не лише уроком історії, а й нагадуванням про відповідальність кожної людини — залишатися людяною за будь-яких обставин.

Зустріч пройшла у теплій, щирій та дуже емоційній атмосфері. Підлітки активно ставили запитання, ділилися власними думками та разом розмірковували над тим, чому сьогодні так важливо зберігати пам’ять про подвиги Праведників, говорити про добро та мати сміливість чинити правильно навіть у найскладніші часи.

Фоторепортаж

Свято єдності та традицій: у Черкасах відзначили Лаг ба-Омер

m29p11 — Thu, 07 May 2026 05:47:32 GMT

5 травня 2026 року у Черкасах на подвір’ї синагоги відбулося яскраве та багатолюдне святкування Лаг ба-Омер, організоване ЧОБЄФ «Хесед Дорот», Черкаською синагогою та філією ЄА «Сохнут-Україна» у місті Черкаси.

Розпочалося свято з привітального слова головного рабина Черкас та Черкаської області Дова Аксельрода. Після цього учасники долучилися до святкового параду з плакатами та символікою Лаг ба-Омеру. Урочистою ходою пройшли не лише діти, а й їхні батьки, дідусі та бабусі, створюючи атмосферу єдності та родинного тепла. Завершився парад біля спеціально підготовленого місця для вогнища — одного з головних символів цього свята.

Особливим моментом стало спільне читання дітьми разом із рабином 12 псукім — висловів, що передають ключові цінності Тори, нагадують про важливість добра, взаємоповаги та духовного зростання.

Святкову програму продовжили ребецен Хана Аксельрод, а також Олександр та Олена Шпанель, які підготували для гостей насичену розважальну частину. На відвідувачів чекали інтерактивні локації, ігри та активності для дітей і дорослих, де кожен мав змогу проявити свої спортивні, творчі та інтелектуальні здібності. Атмосферу доповнило смачне кошерне частування, що зробило захід ще більш теплим і затишним.

Завершилося свято традиційною лотереєю з численними цінними призами. Учасники заходу отримали заряд позитивних емоцій та гарного настрою, який, за словами ребецен Хани, варто зберігати до наступного важливого свята — Шавуот.

Варто зазначити, що традиція святкування Лаг ба-Омер у громаді має глибоке коріння: у фотоархіві ЧОБЄФ «Хесед Дорот» зберігаються світлини святкування ще з 2005 року, які є яскравим свідченням тяглості традицій та активного життя єврейської громади Черкас.

Михайло Тайбішлак, редактор газети «Інейнем – Разом».

Фоторепортаж

Таланти без віку: як гра «Капелюх» створює справжнє свято

m29p11 — Wed, 06 May 2026 07:15:24 GMT

5 травня 2026 року у затишній залі клубних програм Черкаського обласного благодійного фонду «Хесед Дорот» знову вирували емоції, сміх і справжній інтелектуальний азарт. Адже тут відбулася чергова улюблена гра «Капелюх», активну участь в якій беруть підопічні фонду «золотого віку»!

Це була не просто гра – це була подія, на яку чекали з нетерпінням. Адже її незмінна натхненниця та ведуча Фаїна Панішко щоразу вміє здивувати: нові яскраві атрибути, цікаві відео, авторські віршовані загадки – і все це з душею та любов’ю до учасників.

Цього разу інтриги додало жеребкування – команди формувалися випадково, як і їхні назви. А ще приємним сюрпризом стало поповнення новими гравцями, які швидко влилися у дружню атмосферу та стали частиною великої команди однодумців. Участь у грі взяли понад 20 учасників, і цього дня байдужих точно не було – кожен був залучений, активний і натхненний.

Особливого настрою додала тематика слів – багато з них були пов’язані зі святом Лаг ба-Омер. Це ще більше об’єднало учасників у грі, наповнивши її змістом і теплом традицій.

Було гучно, весело й дуже емоційно! А під час музичних пауз ноги самі йшли в танок – і це була найкраща розрядка між раундами!

«Мы тут сплошные есть таланты, а старость – мелкий лишь изъян», – з усмішкою зазначила учасниця гри Есфірь Хацкіна.

Такі зустрічі – це більше, ніж дозвілля. Це живе спілкування, підтримка, радість і турбота про себе. Для людей «золотого віку» це ще й важливий спосіб подолання соціальної ізоляції та підтримки емоційного благополуччя.

Інтелектуальні ігри допомагають зберігати ясність мислення, тренують пам’ять і дарують гарний настрій. А головне – вони об’єднують людей і створюють моменти, які хочеться переживати знову і знову.

Дякуємо Джойнту – спонсору наших заходів, фінансова підтримка якого допомагає порадувати наших підопічних смачними ласощами.

Наша подяка всім учасникам за енергію, щирість і позитив! І вже зовсім скоро – нові зустрічі, нові слова і нові приводи для радості!

Діна Стукаленко, старший фахівець програми «Клуб».

Фоторепортаж

На крилах поезії: слово, що лікує і об’єднує

m29p11 — Sun, 26 Apr 2026 09:17:13 GMT

23 квітня 2026 року, у Міжнародний день книги і авторських прав, у Черкаському обласному благодійному єврейському фонді «Хесед Дорот» відбулася подія, яка стала справжнім святом творчості, натхнення і людського тепла – презентація нової збірки «На крилах поезії». Видання поповнило серію «Бібліотечка Хеседа» і стало ще одним свідченням того, наскільки потужною може бути сила слова.

До збірки увійшли вірші авторів, різних за фахом і життєвим шляхом: Юлія Клювак – провідний економіст, Зінаїда Пєстрова – старший інженер-будівельник, Фаїна Панішко, Валерій Маснюк та Ольга Чорна – педагоги. Їх об’єднує головне – щира любов до поетичного слова як способу осмислення життя, передачі почуттів і внутрішніх переживань. У віршах звучить любов до України, захоплення її красою і мелодійністю мови, відчувається біль війни, глибокі роздуми про сенс життя, роль мистецтва, а також тонкий гумор.

Презентація пройшла у форматі літературної вітальні, де зібралися поціновувачі книги різного віку. Урочисту атмосферу заходу підкреслили виставки видань «Бібліотечка Хеседа» та прикладної творчості учасниць жіночого клубу, створені за участі Анни Дувінської та Ірини Олексенко.

З вітальним словом до присутніх звернувся директор фонду Євгеній Степко. Він подякував авторам за їхню сміливість і відкритість, а також відзначив велику і кропітку працю ініціаторки, упорядниці та редакторки збірки Таміли Шапіро і головного редактора газети «Інейнем» Михайла Тайбішлака.

Теплими і щирими були виступи гостей заходу – Тетяни Швабської, Людмили Голдовської, Наталії Шаповал, Діни Стукаленко та Ірини Олексенко. Вони декламували улюблені поезії зі збірки, що презентувалася, ділилися враженнями та словами підтримки. Особливу атмосферу створило мультимедійне оформлення: завдяки Діні Стукаленко на екрані з’являлися сторінки збірки та фотографії авторів.

Окремою радістю стали наймолодші учасники свята. Під керівництвом Марини Танської та Галини Польської діти розгадували математичні загадки-добавлянки, складені Фаїною Панішко, виконували руханку, запропоновану Зінаїдою Пєстровою. Дорослі з радістю долучилися до активностей, і це створило особливе відчуття єдності поколінь, передачі любові до книги та слова – тієї самої традиції, що формує усвідомлення: ми всі разом – народ Книги.

Зі словами вдячності виступили і самі автори. Фаїна Панішко та Юлія Клювак прочитали нові вірші, поділилися теплими і подекуди веселими історіями зі свого творчого життя.

На завершення заходу директор фонду вручив авторам примірники збірки, а активні учасники зустрічі також отримали свої екземпляри. Від громади «Хавер» Галина Польська подарувала авторам записники для нових творчих ідей, а дітям – яскраві та цікаві книжки українською мовою.

Особливого значення ця подія набуває в контексті соціальної роботи фонду. Видання збірок із творами підопічних – це не лише культурна ініціатива, а й важливий інструмент соціальної реабілітації. Через творчість людина отримує можливість висловити те, що іноді складно передати словами у повсякденному житті, відчути свою значущість, бути почутою і прийнятою.

Такий напрямок роботи є надзвичайно важливим для співробітників ЧОБЄФ «Хесед Дорот». Він сприяє емоційному відновленню, підтримує психологічне здоров’я підопічних, розвиває їхню активність і впевненість у собі. Створюючи простір для самореалізації, фонд допомагає людям не лише долати труднощі, а й відкривати нові сенси, знаходити радість у творчості та спілкуванні.

Свято «На крилах поезії» стало ще одним підтвердженням того, що слово має силу – об’єднувати, надихати і зцілювати.

Таміла Шапіро.

Фоторепортаж

Марш, що говорить голосами пам’яті: черкаська громада на „Марші живих – 2026”

m29p11 — Wed, 22 Apr 2026 05:34:09 GMT

З 13 по 20 квітня 2026 року 15 представників єврейської громади Черкас стали частиною події, яка змінює серця і світогляд – міжнародної освітньої програми „Марш живих”. Це не просто поїздка. Це шлях пам’яті, болю, сили та відповідальності.

Особливо важливо, що участь черкаської делегації у цій події має глибоку традицію: вже понад 25 років представники єврейської громади щороку долучаються до „Маршу живих”, передаючи пам’ять від покоління до покоління та зміцнюючи живий зв’язок з історією свого народу.

Щороку тисячі людей з усього світу приїжджають до Польщі, щоб пройти дорогою, яка назавжди залишилася символом трагедії єврейського народу. У День Катастрофи та героїзму – Йом га-Шоа (27 Нісана) – вони йдуть від воріт табору Аушвіц I з цинічним написом „Arbeit macht frei” („Праця звільняє”) до Аушвіц II-Біркенау – місця, де під час Другої світової війни було знищено близько мільйона євреїв.

Це мовчазний марш. Але в цій тиші – крик історії.

Серед тисяч учасників цього року були й ті, хто пережив Голокост – близько 50 людей, живих свідків трагедії. Їхня присутність надавала кожному кроку особливої ваги: пам’ять тут не абстрактна – вона жива.

Кульмінацією стала меморіальна церемонія в Біркенау – між руїнами крематоріїв і газових камер. Там, де смерть колись панувала, сьогодні звучали молитви життя. Запалені факели символізували жертв, тих, хто вижив, і Праведників народів світу. У повітрі лунали слова „Ель мале рахамім” і „Кадіш” – поминальні молитви, що з’єднують покоління.

Але ця подорож була не лише про біль.

Протягом восьми днів учасники занурилися у глибоке духовне життя: зустрічали Шабат, читали ТаНаХ і Псалми, ділилися думками і відкриттями. Це був шлях не лише до історії – а й до себе.

Надзвичайну атмосферу тепла та підтримки створила команда організації Drzewo Oliwne („Оливкове дерево”) – Ханя та Густав Чеслари разом із Тетяною Крітенко. Їхня турбота зробила цей складний досвід глибоким і водночас людяним.

Відгук учасниці Марини Танської звучить як щира подяка і підсумок пережитого:

„Ця поїздка стала для нас справжнім духовним сходженням. Ми безмежно вдячні всім, хто зробив її можливою – організаторам, нашим супроводжуючим, тим, хто підтримував нас на кожному кроці.

Особлива подяка Галині Польській за можливість долучитися до „Маршу живих”, Тетяні Крітянко – за постійну підтримку, Ханні та Густаву Чесларам — за неймовірну гостинність і домашнє тепло.

Програма була продумана до деталей: від важких, але необхідних уроків історії в Аушвіц-Біркенау до світлих моментів – прогулянок, екскурсій, тихих вечорів із читанням ТаНаХу.

Для моєї доньки Маші це стало безцінним досвідом. Бачити, як у підлітка пробуджується усвідомлення і гордість за своє коріння – це найбільша нагорода. Дякуємо за можливість відчути зв’язок поколінь у такій теплій і натхненній атмосфері”.

Ці вісім днів змінили кожного, хто пройшов цей шлях.

Бо пам’ять — це не лише про минуле. Це про відповідальність сьогодні. І про вибір – не допустити повторення трагедії завтра.

Михайло Тайбішлак, редактор газети „Інейнем – Разом”.

Фоторепортаж