З 1 по 9 травня 2024 року представники Черкаської єврейської громади та чотирьох єврейських громад Черкаської та Київської областей (Корсунь-Шевченківської, Бориспільської, Васильківської та Вишневської) провели в райському куточку в місті Вісла, гірському курорті на півдні Польщі. Ці дев’ять днів перевернули наше життя. Нас надзвичайно гостинно зустріла дружна команда організації „Drzewo Oliwne” („Оливкове дерево”): Ханя та Густав Чеслари, Тетяна Крітенко, Данута, Люцина, Олена та інші.

Програма перебування була насичена духовними та пізнавальними заходами: зустріч Шабату, читання ТаНаХу та Псалмів, чутливим знайомством з книжкою „Галина. Віра у вогні”, бесідою та майстер-класом з трублення у шофар. Були чудові прогулянки навколишніми горами, до центру міста, до президентської резиденції, зустріч з єврейською громадою сусіднього міста Катовіце.

Але найголовнішим заходом цієї поїздки була наша участь у „Марші живих”, який відбувся 6 травня. Це щорічна освітня програма, яка залучає студентів та представників середнього та старшого віку з усього світу до Польщі, де вони дізнаються про Голокост. У День Катастрофи та героїзму єврейського народу тисячі учасників з прапорами та табличками з назвами своїх кран та організацій йдуть дорогою, що з’єднує колишні нацистські концтабори Аушвіц І та Аушвіц II-Біркенау. Під час Другої світової там загинуло близько мільйона євреїв.

Участь у „Марші живих” – це спосіб вшанувати пам'ять людей, які загинули в нацистській Німеччині під час Другої світової війни, а також – це маніфестація, яка прагне зберегти в пам'яті важливі загальнолюдські цінності, такі як гідність, рівність, толерантність до інших та право кожного людини жити у світі.

„Марш живих” – це подія, яка є даниною пам'яті жертвам Голокосту. Перша подібна ініціатива відбулася через 75 років від початку масової депортації європейських євреїв у табір смерті Аушвіц (Овсенцим).

Кілька тисяч учасників цьогорічного „Маршу живих” вирушили від воріт табору з написом „Arbeit macht frei” („Праця звільняє”) у колишньому німецькому таборі Аушвіц I до колишнього Аушвіц II – Біркенау. Сигналом до початку руху був звук шофара, він повторювався багато разів і під час всього шляху.

Серед учасників „Маршу” було близько 50 осіб, які пережили Голокост.

У Біркенау, на майданчику за пам’ятником в’язням-жертвам табору смерті, між руїнами двох найбільших крематоріїв і газових камер, відбулася головна меморіальна церемонія. Були запалені факели, які символізують, серед іншого, жертв, тих, хто вижив і Праведників народів світу, які рятували євреїв. Були виголошені поминальні молитви „Ель мале рахамім” і „Кадіш”. До сліз вразило, коли одну з них проголосив сторічний колишній в’язень Аушвіцу.

Вся ця подія ще раз нагадала нам про необхідність пам’ятати трагічне минуле, бо воно, на жаль, має здатність повторюватися…

Клавдія Колесникова

Фоторепортаж